алфавіт

АЛФА́ВІ́Т (сукупність букв якої-небудь писемності, розташованих у встановленому порядку), АБЕ́ТКА, А́ЗБУКА. Найдавніша, що дійшла до нас, слов'янська писемність знає два алфавіти — кирилицю й глаголицю (з наукової літератури); За місяць обидва хлопчика вже читали друкований текст. Допомогло і те, що Наташа подарувала їм ту абетку, за якою вона колись сама вчилася читати й писати (З. Тулуб); — А що, сину? Багато вже вивчив граматики?.. — Уже азбуку вивчив, — одказує Кирило (Панас Мирний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. алфавіт — алфа́ві́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. алфавіт — Азбука, див. абетка Словник чужослів Павло Штепа
  3. алфавіт — [алфав'іт і алфав’іт] -ту, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
  4. алфавіт — -у, ч. Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; азбука, абетка. За алфавітом — в алфавітному порядку; за абеткою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. алфавіт — АЛФА́ВІ́Т, у, ч. 1. Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; азбука, абетка. Словник української мови у 20 томах
  6. алфавіт — • алфавіт [грец. 'αλφάβητος, від назв перших букв грец. А. — альфа та бета (віта)] , абетка, азбука — сукупність усіх графічних знаків — літер чи складових знаків якої-небудь системи письма, розміщених у традиційно усталеному для кожної мови порядку. Українська літературна енциклопедія
  7. алфавіт — див. азбука Словник синонімів Вусика
  8. алфавіт — алфа́ві́т (грец. άλφάβητος від назв перших літер алфавіту – альфа та бета, або віта) сукупність усіх літер, розміщених у певному, усталеному в даній мові порядку. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. алфавіт — Система письмових знаків, які передають звукову форму слів мови символами, що зображають окремі звукові елементи; існує 3 осн. європ. а., що походять від фінікійського: грец., лат. та кириличний (2 останні розвинулися із грец.). Універсальний словник-енциклопедія
  10. алфавіт — АЛФА́ВІ́Т, у, ч. Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; азбука, абетка. Найдавніша, що дійшла до нас, слов’янська писемність знає два алфавіти — кирилицю і глаголицю (Нариси стар. іст. Словник української мови в 11 томах
  11. алфавіт — рос. алфавит (від назв перших літер грецького алфавіту — альфа та бета, або віта) — сукупність усіх літер, розміщених у певному, встановленому в даній мові порядку. Eкономічна енциклопедія