алфавіт

АЛФА́ВІ́Т, у, ч.

1. Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; азбука, абетка.

Похідні марші в ті часи робились досить повільно, і траплялось, випадали вільні години на привалах, інколи цілі дні відпочинку, їх використовував штабс-капітан, щоб показати ординарцеві перші літери алфавіту (Б. Левін);

Старослов'янська писемність знає два алфавіти – кирилицю і глаголицю (з наук. літ.);

Для позначення фізичних величин, як правило, використовують букви латинського алфавіту (з наук. літ.).

2. інформ., мат. Лінійно упорядкована сукупність символів, що використовується у певній формальній системі (математична теорія, мова програмування і т. ін.).

Алфавітом мови програмування є скінченна непорожня цілком упорядкована множина, елементи якої називаються символами (буквами) (з навч. літ.).

(1) За алфа́ві́том – за алфавітним порядком літер, прийнятим у мові.

Узяти список з усіма запоріжцями – і всіх згадати за алфавітом (Остап Вишня).

△ (2) Кири́лівський алфа́ві́т – те саме, що кири́лиця.

У східних слов'ян кирилівський, або “уставний”, алфавіт панує до кінця XIV ст. (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. алфавіт — алфа́ві́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. алфавіт — Азбука, див. абетка Словник чужослів Павло Штепа
  3. алфавіт — [алфав'іт і алфав’іт] -ту, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
  4. алфавіт — -у, ч. Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; азбука, абетка. За алфавітом — в алфавітному порядку; за абеткою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. алфавіт — • алфавіт [грец. 'αλφάβητος, від назв перших букв грец. А. — альфа та бета (віта)] , абетка, азбука — сукупність усіх графічних знаків — літер чи складових знаків якої-небудь системи письма, розміщених у традиційно усталеному для кожної мови порядку. Українська літературна енциклопедія
  6. алфавіт — див. азбука Словник синонімів Вусика
  7. алфавіт — алфа́ві́т (грец. άλφάβητος від назв перших літер алфавіту – альфа та бета, або віта) сукупність усіх літер, розміщених у певному, усталеному в даній мові порядку. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. алфавіт — Система письмових знаків, які передають звукову форму слів мови символами, що зображають окремі звукові елементи; існує 3 осн. європ. а., що походять від фінікійського: грец., лат. та кириличний (2 останні розвинулися із грец.). Універсальний словник-енциклопедія
  9. алфавіт — АЛФА́ВІ́Т (сукупність букв якої-небудь писемності, розташованих у встановленому порядку), АБЕ́ТКА, А́ЗБУКА. Найдавніша, що дійшла до нас, слов'янська писемність знає два алфавіти — кирилицю й глаголицю (з наукової літератури)... Словник синонімів української мови
  10. алфавіт — АЛФА́ВІ́Т, у, ч. Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; азбука, абетка. Найдавніша, що дійшла до нас, слов’янська писемність знає два алфавіти — кирилицю і глаголицю (Нариси стар. іст. Словник української мови в 11 томах
  11. алфавіт — рос. алфавит (від назв перших літер грецького алфавіту — альфа та бета, або віта) — сукупність усіх літер, розміщених у певному, встановленому в даній мові порядку. Eкономічна енциклопедія