анакреонт

анакрео́нт

• анакреонт

(Анакреон, 'Ανακρέων; бл. 570 — 487 до н. е.)

- давньогрец. поет-лірик. Оспівував радощі життя, чуттєві насолоди. Твори А. дійшли до нас у фрагментах, тематика їх відома з пізніших наслідувань (див. Анакреонтична поезія). Деякі вірші А. надрук. в переспівах Т. Франка, перекладах А. Содомори, Г. Кочура.

Тв.: Укр. перекл. — [Вірші]. В кн.: Франко Т. З чужої левади. Львів, 1913; [Вірші]. "Питання класичної філології", 1963, в. 3; [Вірші]. В кн.: Антична література. Хрестоматія. К., 1968; [Вірші]. В кн.: Золоте руно. К., 1985.

А. О. Білецький.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Анакреонт — бл. 570 — бл. 485 до н.е., грец. лірик; любовні, застільні пісні, елегії, епіграми. Універсальний словник-енциклопедія