анаколуф
анаколу́ф
• анаколуф
(грец. 'ανακόλουθον — непослідовність, неузгодженість)
- синтаксична конструкція, що не відповідає загальноприйнятим нормам; неузгодженість членів речення. Як стилістична фігура вживається для характеристики мови персонажа, створення комічного ефекту, в ліриці — для посилення експресії. Напр.:
Як же були на самоті. То молитовнички ховали. Казились, бігали. Скакали І гірше дещо в темноті.
(І. Котляревський).
На сто колін, перед стома богами Я падаю: прийди мені, прийди.
(І. Драч ).
А. слід відрізняти від амфіболії і солецизму, які є порушенням граматичних і морфологічних мовних норм.
К. П. Фродова.
Джерело:
Українська літературна енциклопедія (A—Н)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- анаколуф — Анаколу́т, анаколу́ф: — стилістична фігура, яка полягає у порушенні загальноприйнятих форм словосполучення [33] Словник з творів Івана Франка
- анаколуф — анаколу́ф іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- анаколуф — (гр. аnakoluthon — непослідовність) стилістична фігура, в основі якої лежить граматична неузгодженість членів речення, зміщення конструкцій, порушення синтаксичних зв’язків. Словник стилістичних термінів
- анаколуф — -а, ч. Синтаксична або логічна непослідовність у мові, відхилення від граматично правильних норм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- анаколуф — АНАКОЛУ́Ф, а, ч., лінгв., літ. Порушення синтаксичних правил як стилістичний засіб для надання фразі особливої виразності або як ненавмисна стилістична помилка. Словник української мови у 20 томах
- анаколуф — анаколу́ф (від грец. άνακόλουθον – непослідовність) синтаксична або логічна непослідовність у мові, відхилення від граматично правильних норм. Словник іншомовних слів Мельничука