анаколуф
АНАКОЛУ́Ф, а, ч., лінгв., літ.
Порушення синтаксичних правил як стилістичний засіб для надання фразі особливої виразності або як ненавмисна стилістична помилка.
Анаколуф частіше за все використовується для мовної характеристики персонажа, який не дуже добре володіє мовою (іноземця, дитини, малокультурної людини) (з наук. літ.);
У творах цього автора широко використовуються такі засоби творення комічного, як відкриті й закриті приєднувальні конструкції, анаколуф (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- анаколуф — Анаколу́т, анаколу́ф: — стилістична фігура, яка полягає у порушенні загальноприйнятих форм словосполучення [33] Словник з творів Івана Франка
- анаколуф — анаколу́ф іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- анаколуф — (гр. аnakoluthon — непослідовність) стилістична фігура, в основі якої лежить граматична неузгодженість членів речення, зміщення конструкцій, порушення синтаксичних зв’язків. Словник стилістичних термінів
- анаколуф — -а, ч. Синтаксична або логічна непослідовність у мові, відхилення від граматично правильних норм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- анаколуф — • анаколуф (грец. 'ανακόλουθον — непослідовність, неузгодженість) - синтаксична конструкція, що не відповідає загальноприйнятим нормам; неузгодженість членів речення. Українська літературна енциклопедія
- анаколуф — анаколу́ф (від грец. άνακόλουθον – непослідовність) синтаксична або логічна непослідовність у мові, відхилення від граматично правильних норм. Словник іншомовних слів Мельничука