анаколуф

(гр. аnakoluthon — непослідовність) стилістична фігура, в основі якої лежить граматична неузгодженість членів речення, зміщення конструкцій, порушення синтаксичних зв’язків.

Джерело: Словник стилістичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. анаколуф — АНАКОЛУ́Ф, а, ч., лінгв., літ. Порушення синтаксичних правил як стилістичний засіб для надання фразі особливої виразності або як ненавмисна стилістична помилка. Словник української мови у 20 томах
  2. анаколуф — • анаколуф (грец. 'ανακόλουθον — непослідовність, неузгодженість) - синтаксична конструкція, що не відповідає загальноприйнятим нормам; неузгодженість членів речення. Українська літературна енциклопедія
  3. анаколуф — Анаколу́т, анаколу́ф: — стилістична фігура, яка полягає у порушенні загальноприйнятих форм словосполучення [33] Словник з творів Івана Франка
  4. анаколуф — анаколу́ф (від грец. άνακόλουθον – непослідовність) синтаксична або логічна непослідовність у мові, відхилення від граматично правильних норм. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. анаколуф — анаколу́ф іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  6. анаколуф — -а, ч. Синтаксична або логічна непослідовність у мові, відхилення від граматично правильних норм. Великий тлумачний словник сучасної мови