анакруза
ана́круза
• анакруза
(грец. ανάκρουσις, букв. — відштовхування)
- в античній метриці короткі один або два склади на початку вірша, що передують довгому складові. В сучас. європ. метричній системі — ненаголошені склади до першого метричного наголосу. У хорея і дактиля А. — нульова, оскільки рядок починається відразу з наголошеного складу. В ямбі й амфібрахії А. односкладова, в анапесті двоскладова. А. називають також "зайвий", позаметричний ненаголошений склад у першій стопі.
Колú мечáми злóба нéбо крáє І крýшить твою врóду вікову, Я тоді з твоїм ім'ям вмираю І в твоєму імені живу.
(В. Симоненко).
У перших двох рядках тут однодольна А. Див. також Епікруза.
В. В. Громова.
Джерело:
Українська літературна енциклопедія (A—Н)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- анакруза — анакру́за іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- анакруза — анакруса, -и, ж. Склад на початку віршового рядка, який не входить до його ритмічного розміру. Великий тлумачний словник сучасної мови
- анакруза — АНАКРУ́ЗА, и, ж., літ. Склади віршового рядка, які передують першому метричному наголосові. Визначити, що у вірші є анакруза, може людина, що має навички в розпізнаванні ритмів вірша (із журн.). Словник української мови у 20 томах
- анакруза — анакру́за, анакру́са (грец. άνάκρουσις, букв. – відштовхування) склад на початку віршового рядка, який не входить до його ритмічного розміру. Словник іншомовних слів Мельничука