1. Українська літературна енциклопедія

арго

арго́

• арго

(франц. argot)

- усна умовна мова певних соціальних або професійних груп, створювана з метою більшого чи меншого відособлення від решти мовного колективу (напр., А. мисливців, музикантів, спортсменів та ін.). На відміну від жаргону, А. пов'язують з певною професійною діяльністю (іноді А. і жаргон ототожнюють). А. виникли в далекому минулому, коли існували замкнеш корпорації ремісників, які за допомогою таємної мови намагалися зберегти виробничі секрети (напр., на Україні — А. кушнірів). Використовували А. й мандрівні торгівці та ін. На Україні серед кобзарів та лірників було пошир. своєрідне А. — т. з. лебійська мова. А. наз. також таємну мову декласованих і кримінальних елементів (бродяг, жебраків, злодіїв та ін.). А. не становить окремої системи і від загальнорозмовної мови вірізняється переважно лексикою, рідше — окремими особливостями в граматиці й вимові. Характерні для А. слова, звороти, граматичні конструкції тощо (т. з. арготизми) використовуються в худож. л-рі для створення колориту певного соціального середовища і для мовної характеристики персонажів (в укр. л-рі — І. Франко, А. Тесленко, С. Васильченко, Г. Хоткевич, І. Микитенко та ін.).

■ Літ.: Жирмунский В. М. Национальный язык и социальные диалекты. Л., 1936.

М. М. Пещак.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. арго — арго́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. арго — Просторіка, див. жаргон Словник чужослів Павло Штепа
  3. арго — невідм., с., лінгв. Умовна говірка якого-небудь соціального середовища (групи, гуртка і т. д.), в якій є специфічні слова й вислови, незрозумілі для сторонніх; жаргон. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. арго — АРГО́, невідм., с., лінгв. Умовна говірка якого-небудь соціального середовища (групи, гурту і т. ін.), у якій є специфічні слова й вирази, незрозумілі для сторонніх; жаргон. Жак .. знав побут французького селянина і робітника і міг говорити навіть .. на .. марсельському арго (Ю. Смолич). Словник української мови у 20 томах
  5. арго — арго́ (від франц. argot – жаргон) 1. Мова якоїсь вузької соціальної чи професійної групи, не зовсім зрозуміла для сторонніх. 2. Паризьке А. – паризьке просторіччя. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. арго — ЖАРГО́Н (мова, прийнята і зрозуміла у певному соціальному чи професійному середовищі), АРГО́, СЛЕНГ. Взявши під пахву свою шапку — в нашім жаргоні се була "обергірканя", — звільна, "хлипаючи", пішов (Білінський) із класу (І. Словник синонімів української мови
  7. арго — АРГО́, невідм., с., лінгв. Умовна говірка якого-небудь соціального середовища (групи, гуртка і т. п.), в якій є специфічні слова й вислови, незрозумілі для сторонніх; жаргон. Словник української мови в 11 томах
  8. арго — рос. арго (від фр. argot — жаргон) — мова якоїсь вузької соціальної чи професійної групи, не зовсім зрозуміла для сторонніх. Eкономічна енциклопедія