безцензурна література
безцензу́рна літерату́ра
• безцензурна література
- рукописні й друковані художні, худож.-публіцистичні, критичні та ін. твори, розповсюджувані поза контролем і без дозволу офіційної (державної) влади чи церк. установ, що містять ідеї та відомості, визнані урядом чи церквою небажаними, шкідливими або таємними. У межах Рос. держави це поняття усталилося на поч. 19 ст. із запровадженням цензури як держ. інституції. Але практично Б. л. існувала від виникнення писемності. Ще з часів Київ. Русі та впродовж 14 — 18 ст. на Україні "безцензурними" вважалися апокрифи та богословські твори, які увібрали чи пропагували єресі та ін. відхилення від офіційно визнаної церквою конфесії (див. Індекс заборонених книг). З погляду катол. церкви та уряду Речі Посполитої такими були твори антикатол. спрямування, зокрема укр. полемістів (див. Полемічна література). До безцензурних видань належала знищена за наказом Катерини II антикріпосницька книга О. Радищева "Подорож з Петербурга в Москву", що нелегально, в рукописних копіях, поширювалася наприкінці 18 — на поч. 19 ст. у Рос. державі, у т. ч. на Україні. Перший рос. цензурний закон прийнято 1804; за цензурними статутами 1826, 1828 створено систему цензурних органів, зокрема Одес. і Київ. цензурні комітети (1831). До Б. л. були віднесені твори, розмножені в Рос. державі будь-яким способом без цензурного дозволу; закордонні видання книг вітчизн. письменників, заборонені для ввезення у межі Росії, але розповсюджувані тут; примірники літ.-художніх видань, спочатку дозволених царською цензурою, а пізніше з політ. мотивів вилучених з широкого вжитку. Худож. творами, що поширювалися серед укр. читацьких мас, гол. чин. у вигляді рукописних списків, були антисамодержавні вірші декабристів, волелюбна лірика й атеїстична поема "Гавриїліада" О. Пушкіна, вірш-памфлет "Смерть поета" М. Лермонтова, переклади окремих зразків публіцистики доби Франц. революції (1789 — 94). Безцензурне розповсюдження творів укр. письменників почалося в 40-х pp. 19 ст. Це були насамперед революц. вірші і поеми Т. Шевченка: "Заповіт", "Сон" ("У всякого своя доля"), "Кавказ", "І мертвим, і живим...", "Великий льох", "Стоїть в селі Суботові" тощо. Після заслання поета й заборони "Кобзаря" всі його твори тривалий час поширювалися лише безцензурно, шляхом рукописного копіювання, заклавши традицію підпільного використання л-ри з метою революц. агітації серед трудящих мас. В кін. 50 — на поч. 90-х pp. 19 ст. з'явилися численні друковані, літо- й гектографовані вітчизн. і зарубіж. видання віршів Т. Шевченка, зокрема "Новые стихотворения Пушкина и Шевченки" (Лейпциг, 1859), "Кобзар" (Прага, 1876; Женева, 1878), "Поезії Т. Г. Шевченка, заборонені в Росії" (Женева, 1890). Поряд з творами Т. Шевченка на Україні в 2-й пол. 19 ст. учасниками революц.-визвольного руху широко розповсюджувались безцензурні видання Вільної рос. друкарні, засн. О. Герценом у Лондоні (1853), і друкарні "Громади", засн. М. Драгомановим у Женеві (1876). Серед них: альманах "Полярная ввездал, зб. "Голоса из России" і "Громада", газ. "Колокол", "Лист до МЛВ. Гоголя" В. Бєлінського, мемуарні записи О. Герцена "Минуле й думи", вірші М. Огарьова, публіцистика М. Драгоманова й С. Подолинського, роман Панаса Мирного й І. Білика "Хіба ревуть воли, як ясла повні?", повісті Панаса Мирного "Лихі люди" й "Пан-народолюбець" тощо. Гектографічним способом розмножувалися деякі твори М. Чернишевського (відозва "Великорус"), Г. Мачтета (вірш "В неволі скатований люто"), І. Тургенєва (вірш у прозі "Поріг"), що мали яскравий агітаційний характер.
Активно пропагували твори укр. письменників, що закликали до революц. оновлення світу, більшовицькі орг-ції України. Здійснені ними в переджовтневий період (1905 — 1917) підпільні видання містять цитати або повні тексти віршів Т. Шевченка ("Заповіт"), І. Франка ("Каменярі"), Лесі Українки ("Слово, чому ти не твердая криця") та ін. поетів.
■ Літ.: Лемке М. К. Пропущенный юбилей. "Русская мысль", 1904, № 11; Лемке М. К. Николаевские жандарми и литература 1826 — 1855 гг. СПБ, 1909; Добровольский Л. М. Запрещенная книга в России. 1825 — 1904. Архивно-библиографические разыскания. М., 1962; Сводный каталог русской нелегальной и запрещенной печати XIX в. Книги и периодические издания, ч. 1 — 3. М., 1981 — 82.
Г. Д. Зленко.