евритмія

евритмі́я

• евритмія

(від грец. ευρυθμία — ритмічність, співрозмірність)

- плавність ритмічної течії вірша як наслідок співрозмірного розташування ритміко-фонетичних елементів мови в поезії; рівномірність ритму в музиці, танці, мовленні. Висока Е. властива більшості народно-поетич. творів. Необхідністю Е. пояснюються визначальні процеси еволюції укр. поезії періоду її становлення в 16 — на поч. 19 ст. (тонізація силабічного вірша, перехід від силабічного до силабо-тонічного віршування, уникнення важких фонетичних конструкцій, інверсованого синтаксису тощо). Вершин Е. досягає вірш у Т. Шевченка. В. 20 ст. у зв'язку з дальшим розвитком ритмічної організації вірша, поширенням тоніки і неточної рими, оновлюються можливості евритмії.

Н. П. Чамата.