1. Українська літературна енциклопедія

евфонія

евфоні́я

• евфонія

(грец. ευφωνία — милозвучність)

- розділ поетики, який вивчає засоби звукової виразності мови худож. твору. Осн. елементом Е., її словесно-фонетичної інструментовки є звуковий повтор — алітерація (повтор приголосних), асонанси (повтор голосних), зіткнення однакових звуків на початку і в кінці слів (стик) та ін. Як фонетичне явище Е. однаковою мірою стосується і поезії, і прози, хоч значна кількість стилістич. прийомів (рима, ритміка, анафора, епіфора та ін.) має відношення тільки до звукової організації вірша, що пов'язано з генезою віршованої мови, орієнтованістю поезії на читання вголос. Див. також Фоніка.

В. П. Лета.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. евфонія — евфоні́я іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. евфонія — (від гр. еuphonia — добре, приємне) милозвучність мови, а також дотримання мовцями правил фонетичних чергувань: і — й, у — в, би-б та ін. Словник стилістичних термінів
  3. евфонія — Милозвучність, доброзвучність, гармонійність, мелодійність. Словник синонімів Караванського
  4. евфонія — -ї, ж. 1》 Категорія античної музичної естетики, за допомогою якої оцінювалися з огляду на якість звучання звукові явища дійсності. 2》 Розділ поетики, який вивчає звукові засоби та звукову організацію мови художніх творів, зокрема віршів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. евфонія — Милозвучність Словник чужослів Павло Штепа
  6. евфонія — (гр. euphonia — благозвучність) — оцінна категорія античної естетики, за якою оцінювались мовленнєві та музичні форми звучання, а також сила голосу; те, що відповідало нормам музичного мислення. Е. збереглась і в естетиці Середньовіччя та Відродження. Словник-довідник музичних термінів
  7. евфонія — Милозвучність Словник застарілих та маловживаних слів
  8. евфонія — евфоні́я (від грєц. εύφωνία – милозвучність) 1. Гармонійний добір звуків у тексті художнього твору. 2. Уникання в мові нехарактерних для неї сполучень звуків. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. евфонія — ГАРМО́НІЯ (приємне для слуху звучання), МИЛОЗВУ́ЧНІСТЬ, ЕВФОНІ́Я, БЛАГОЗВУ́ЧНІСТЬ рідше, ДОБРОЗВУ́ЧНІСТЬ заст. Свіже повітря виповнилось чудовою гармонією пташиного співу (М. Словник синонімів української мови
  10. евфонія — Евфо́ні́я, -ні́ї, -ні́єю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. евфонія — ЕВФОНІ́Я, ї, ж. Розділ поетики, який вивчає звукові засоби та звукову організацію мови художніх творів, зокрема віршів; // Побудова художнього твору щодо його звучання, милозвучності. Словник української мови в 11 томах