екзистенціалізм

екзистенціалі́зм

• екзистенціалізм

(від лат. existentia — існування) у літературі

1) Течія літ. модер нізму, що виникла в передвоєнні роки і розвинулась під час та після 2-ї світової війни. Представлена переважно франц. письменниками (здебільшого учасниками Руху Опору), що відомі і як філософи-екзистенціалісти: Г. Марсель (реліг. відгалуження), Ж. П. Сартр, С. де Бовуар, А. Камю (атеїст. відгалуження). Характерні риси їхньої творчості (філос. романи, "театр ідей" тощо) — суб'єктивізм, індивідуалізм, песимізм і водночас етичне заперечення будь-якого насильства. У прагненні зберегти "внутрішню свободу" типовий екзистенціалістський герой пориває зв'язки з суспільством. Він спроможний на такий "трагічний жест", хоч заздалегідь розглядає його як "дію, приречену на поразку". У творах екзистенціалістів міститься критика бурж. відносин, але при цьому капіталісти, суспільство розглядається як незмінна данність буття. Філософським підгрунтям Е. є у л-рі вчення С. К'єркегора, М. Хайдеггера, К. Ясперса.

2) Під Е. у л-рі розуміють також вияв у творчості окремих письменників впливу ідей Е. та співзвучних йому настроїв і мотивів. Ідейно споріднена з Е. "абсурду література" (С. Беккет, Ж. Жене та ін.). Зв'язок з Е. помітний у творчості А. Жіда, А. Мальро, Т. Еліота, Г. Гріна, А. Мердок, Е. Хемінгуея, Д. Керуака, Г. Е. Носсака, Акутагави Рюноске, Кобо Абе. За гносеол. суттю Е. у л-рі — вияв ідейної безвиході, духовної кризи дрібнобурж. свідомості.

Літ.: Евнина Е. Современный французский роман. 1940 — 1960. М., 1962; Современный экзистенциализм. М., 1966; Затонський Д. У пошуках сексу буття. К., 1967; Комолсва М., Лисий І. Присмерк екзистенціалізму. "Всесвіт", 1976, № 5; Великовский С. В поясках утраченного смысла. М., 1979; Коссак Е. Экзистенциализм в философии и литературе. М., 1980.

Л. А. Єремеєв.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. екзистенціалізм — екзистенціалі́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. екзистенціалізм — Хоч історичні корені екзистенціалізму сягають Давньої Греції, як філософське вчення він був уголос артикульований починаючи з епохи Просвітництва. Викінчена філософія залежала від морального ставлення до певного методу. Енциклопедія політичної думки
  3. екзистенціалізм — -у, ч. Ідеалістична філософська течія, що заперечує об'єктивність буття, реальним вважає лише існування людини та її переживань, протиставляє людині суспільство, твердить про беззмістовність життя, безплідність суспільної діяльності і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. екзистенціалізм — екзистенціалі́зм (від лат. ехіstentia – існування) суб’єктивно-ідеалістична течія в сучасній буржуазній філософії, що вважає реальним лише існування людини та її переживань, проповідує крайній індивідуалізм. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. екзистенціалізм — Філософський і літературний напрямок XX ст., згідно з яким предметом філософії є особиста доля вільного та відповідального індивідуума, який переживає почуття страху і безнадійності існування (К. Ясперс, М. Мерло-Понті, Ґ. Марсель, Р. Бультман, П. Тілліх, Ж.-П. Сартр, А. Камю). Універсальний словник-енциклопедія
  6. екзистенціалізм — ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМ (від лат. existentia — існування) — один із найвпливовіших напрямів світової філософії XX ст. Формування екзистенційного способу мислення пов'язане з творчістю датськ. Філософський енциклопедичний словник
  7. екзистенціалізм — ЕКЗИСТЕНЦІАЛІ́ЗМ, у, ч. Занепадницька ідеалістична філософська течія епохи імперіалізму, що заперечує об’єктивність буття, реальним вважає лише існування людини та її переживань, протиставляє людині суспільство, твердить про беззмістовність життя... Словник української мови в 11 томах