1. Українська літературна енциклопедія

еліпс

е́ліпс

• еліпс

, еліпсис

(від грец. έλλειψις — пропуск, випадіння)

- стилістична фігура; пропуск у реченні слова або словосполучення, яке легко встановити за змістом. Е. створює конструкцію, неповну з погляду синтаксису, але змістовно завершену, чим відрізняється від фрази обірваної (див. Апосіопеза) і від фігури умовчання. В еліптичних побудовах частіше пропускається присудок ["Піски і я. І тиша. І баркас. // І ті, що вже не вернуться ніколи" (Л. Костенко)], а також підмет і додаток ("Орлом сизокрилим літає, ширяє, // Аж небо блакитне широкими

[крилами] б'є...") (Т. Шевченко).

Н. М. Гаевська.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. еліпс — е́ліпс іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. еліпс — ЕЛІПС – ЕЛІПСИС Еліпс, -а. 1. У математиці – плоска замкнена крива, сума відстаней кожної точки якої від двох даних точок (фокусів) лишається постійною. 2. лінгв. Те саме, що еліпсис. Еліпсис, -а, лінгв. Пропуск у реченні слова або словосполучення, зрозумілого з контексту. Літературне слововживання
  3. еліпс — (гр. ellepsis — нестача, недолік) стилiстична фiгуpа, вiдсутнiсть пеpедбачуваного слова, в якому немає потpеби i без якого фiгуpа є лаконiчнiшою, динамiчннішою, виpазнішoю: Людині — все людське на цій непокірній землі (М. Рильський). Словник стилістичних термінів
  4. еліпс — -а, ч. 1》 мат. Замкнута овальна крива, сума відстаней кожної точки якої від двох даних точок (фокусів) залишається сталою величиною. || Обриси якого-небудь предмета, що нагадують таку замкнуту криву. 2》 лінгв. Опущення якого-небудь члена речення, шо може бути визначений з контексту. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. еліпс — е́ліпс (від грец. έλλειψις – нестача, недолік) плоска овальна крива, що є геометричним місцем точок, сума віддалей яких від двох заданих точок (фокусів (1) Е.) є величиною сталою. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. еліпс — Плоска крива, множина точок P, для яких сума відстаней від 2 заданих точок F1 та F2 (фокуси е.) є постійною; одна з конічних кривих; у прямокутній системі координат рівняння е. має вигляд x2/a2 + y2/ b2 = 1, де a, b — півосі е.; площа е. = πab. Універсальний словник-енциклопедія
  7. еліпс — Е́ЛІПС, а, ч. 1. мат. Замкнута овальна крива, сума відстаней кожної точки якої від двох даних точок (фокусів) залишається сталою величиною. Словник української мови в 11 томах