еліпс
Е́ЛІПС, а, ч.
1. мат. Замкнута овальна крива, сума відстаней кожної точки якої від двох даних точок (фокусів) залишається сталою величиною.
При обертанні навколо Сонця Земля протягом року описує замкнену криву лінію, яка нагадує коло, розтягнене в одному напрямі. Така крива зветься еліпсом (Рад. Укр., 22.IV 1952, 3);
// Обриси якого-небудь предмета, що нагадують таку замкнуту криву.
Дужки вусів охопили чорними товстими рисками дрібне підборіддя і свіжий широкий еліпс рота (Коп., Вибр., 1953, 121).
2. лінгв. Опущення якого-небудь члена речення, що може бути визначений з контексту.
З спеціальною настановою передати переживання, нервове напруження, хвилювання героїв вживає письменник [Панас Мирний] еліпси, що становлять невід’ємний компонент розмовної мови (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 468).
Значення в інших словниках
- еліпс — е́ліпс іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- еліпс — ЕЛІПС – ЕЛІПСИС Еліпс, -а. 1. У математиці – плоска замкнена крива, сума відстаней кожної точки якої від двох даних точок (фокусів) лишається постійною. 2. лінгв. Те саме, що еліпсис. Еліпсис, -а, лінгв. Пропуск у реченні слова або словосполучення, зрозумілого з контексту. Літературне слововживання
- еліпс — (гр. ellepsis — нестача, недолік) стилiстична фiгуpа, вiдсутнiсть пеpедбачуваного слова, в якому немає потpеби i без якого фiгуpа є лаконiчнiшою, динамiчннішою, виpазнішoю: Людині — все людське на цій непокірній землі (М. Рильський). Словник стилістичних термінів
- еліпс — -а, ч. 1》 мат. Замкнута овальна крива, сума відстаней кожної точки якої від двох даних точок (фокусів) залишається сталою величиною. || Обриси якого-небудь предмета, що нагадують таку замкнуту криву. 2》 лінгв. Опущення якого-небудь члена речення, шо може бути визначений з контексту. Великий тлумачний словник сучасної мови
- еліпс — • еліпс , еліпсис (від грец. έλλειψις — пропуск, випадіння) - стилістична фігура; пропуск у реченні слова або словосполучення, яке легко встановити за змістом. Українська літературна енциклопедія
- еліпс — е́ліпс (від грец. έλλειψις – нестача, недолік) плоска овальна крива, що є геометричним місцем точок, сума віддалей яких від двох заданих точок (фокусів (1) Е.) є величиною сталою. Словник іншомовних слів Мельничука
- еліпс — Плоска крива, множина точок P, для яких сума відстаней від 2 заданих точок F1 та F2 (фокуси е.) є постійною; одна з конічних кривих; у прямокутній системі координат рівняння е. має вигляд x2/a2 + y2/ b2 = 1, де a, b — півосі е.; площа е. = πab. Універсальний словник-енциклопедія