епіграфіка

епігра́фіка

• епіграфіка

(від грец. 'επιγράφω — надписую)

- допоміжна філол. й істор. дисципліна, об'єктом дослідження якої є давні тексти — написи на стінах і архітектурних деталях споруд, на камені, глині, цеглі, кераміці, дереві, кістці, шкірі, вишиті на тканині, викладені мозаїкою тощо. Залежно від техніки письма виділяють такі різновиди епіграфем (написів): інскульпт — написи, вирізані чи вигравійовані на твердому матеріалі; дипінті — зроблені пензлем; графіті — видряпані гострим предметом. Сукупність написів наз. епіграфією. За змістом розрізняють написи світські й конфесійні (релігійні), за соціальними функціями — офіційні (тексти, створені за вказівкою або дозволом світської чи церк. влади) і неофіційні (приватні). Офіційними є епіграфеми на княжих монетах і печатях, на печатях вищого духовенства і знаті, пам'ятні написи на стінах споруд, скелях, каменях, дипінті на фресках та іконах, написи на могильних плитах визначним діячам тощо.

Неофіційний характер мають написи, зроблені приватними особами, найчастіше представниками середніх і нижчих верств (ремісниками, купцями, прочанами та ін.) на предметах побуту й ужиткового мист-ва, знаряддях праці, зброї тощо. Епіграфія буває дуже різноманітною: записи літописного характеру про важливі історичні, про місц. події, повідомлення про побудову споруди, її мист. оздоблення, дарчі на писи на спорудах, іконах, дзвонах, хрестах, на предметах церк. ужитку, поминальні, вотивні (обітнипі), епітафії тощо. Поміж дипінті (на іконах і фресках) і мозаїк трапляються цитати чи перифрази з творів реліг. літератури. Серед графіті 11 — 13 ст. Софійського собору виявлено ориг. пам'ятки давньорус. л-ри й повчальні сентенції (можливо, уривки з проповідей). Багато давньорус. і староукр. написів в Києві — у Софійському соборі (дипінті, мозаїка, графіті), Кирилівській церкві (інскульпт, дипінті, графіті) та ін. давніх спорудах. Вишитий давньорус. напис зберігся на вбранні з Чингульської могили біля с. Заможного Токмацького р-иу Запоріз. обл. Епіграфічні тексти — цінне джерело для вивчення історії народу, його культури, літературної і розмовної мови, важливе свідчення значного рівня його освіти.

■ Літ.: Высоцкий С. А. Древнерусские надписи Софии Киевской XI — XIV вв., в. 1. К., 1966; Медынцева А. А. Древнерусские надписи Новгородского Софийского собора XI — XIV века. М., 1978; Высоцкий С. А. Киевские граффити XI — XVII вв. К., 1985; Німчук В. В. Давньокиївські написи — пам'ятки літератури XI — XIII ст. В кн.: Писемність Київської Русі і становлення української літератури. К., 1988.

В. В. Німчук.