1. Українська літературна енциклопедія

епіграф

епі́граф

• епіграф

(грец. 'επιγραφή — напис)

1) У старод. греків — напис на пам'ятнику, будинку.

2) Цитата, влучний вислів, афоризм, уривок з пісні, приказка тощо, подані перед текстом літ. твору або його розділами. Е. відповідає ідейно-тематнчному спрямуванню твору, викликаючи в читача асоціації між змістом даного твору і твору, цитованого в Е., виражає ставлення автора до зображуваного, створює певну настроєність (ліричну, патетичну, іронічну тощо). Так, Е. до роману О. Гончара "Твоя зоря": "Твоя зоря — твоя судьба. З народних уст" — зумовлює ліричний настрій. Я. Галан у памфлеті "Отець тьми і присні" до кожного з восьми розділів подав Е. — цитати із святого письма, підкресливши цим їх іронічно-пародійне звучання в сатир. контексті твору. Деколи автори (Стендаль, В. Скотт) самі створюють епіграфи, додаючи до них довільне посилання, чим містифікують читача. Короткий дотепний вислів, поставлений як Е. до книги, а також віршований Е., до якого пишеться глоса, називається мотто.

■ Літ.: Цейтлив А. Г. Труд писателя. М., 1968.

В. Д. Тимченко.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. епіграф — епі́граф іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. епіграф — бук. напис; (до твору) напис <�цитата, афоризм, крилате слово, приказка тощо>, де відбито ідею твору. Словник синонімів Караванського
  3. епіграф — [еип’іграф] -фа, м. (на) -ф'і, мн. -фие, -ф'іў Орфоепічний словник української мови
  4. епіграф — -а, ч. 1》 У стародавніх греків – напис на пам'ятнику. 2》 Цитата, крилатий вислів, афоризм, уривок із пісні, приказка, які ставляться перед текстом літературного твору або перед його розділами і виражають їх основну ідею. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. епіграф — епі́граф (від грец. επιγραφή – заголовок, напис) 1. У стародавніх греків – напис на пам’ятнику. 2. Цитата, крилатий вислів, афоризм, уривок з пісні або приказка, вміщені перед текстом твору або його розділами. Визначає основну ідею чи тему твору, його загальний тон. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. епіграф — Епігра́ф, -фа, в -фі; -графи, -фів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. епіграф — ЕПІ́ГРАФ, а, ч. 1. У стародавніх греків — напис на пам’ятнику. 2. Цитата, крилатий вислів, афоризм, уривок з пісні, приказка, які ставляться перед текстом літературного твору або перед його розділами і виражають їх основну ідею. Словник української мови в 11 томах