епіграф
ЕПІ́ГРАФ, а, ч.
1. У стародавніх греків — напис на пам’ятнику.
2. Цитата, крилатий вислів, афоризм, уривок з пісні, приказка, які ставляться перед текстом літературного твору або перед його розділами і виражають їх основну ідею.
Не знаю, відки він [Лімбах] узяв оцю Маврову приказку, що послужила епіграфом до його «Останніх днів Гуттена» (Фр., IV, 1950, 250);
Кожен розділ твору [»Гомоніла Україна» П. Панча] розпочинається епіграфом, взятим з думи чи історичної пісні (Рад. літ-во, 1, 1963, 24).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- епіграф — епі́граф іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- епіграф — бук. напис; (до твору) напис <�цитата, афоризм, крилате слово, приказка тощо>, де відбито ідею твору. Словник синонімів Караванського
- епіграф — [еип’іграф] -фа, м. (на) -ф'і, мн. -фие, -ф'іў Орфоепічний словник української мови
- епіграф — -а, ч. 1》 У стародавніх греків – напис на пам'ятнику. 2》 Цитата, крилатий вислів, афоризм, уривок із пісні, приказка, які ставляться перед текстом літературного твору або перед його розділами і виражають їх основну ідею. Великий тлумачний словник сучасної мови
- епіграф — • епіграф (грец. 'επιγραφή — напис) 1) У старод. греків — напис на пам'ятнику, будинку. 2) Цитата, влучний вислів, афоризм, уривок з пісні, приказка тощо, подані перед текстом літ. твору або його розділами. Українська літературна енциклопедія
- епіграф — епі́граф (від грец. επιγραφή – заголовок, напис) 1. У стародавніх греків – напис на пам’ятнику. 2. Цитата, крилатий вислів, афоризм, уривок з пісні або приказка, вміщені перед текстом твору або його розділами. Визначає основну ідею чи тему твору, його загальний тон. Словник іншомовних слів Мельничука
- епіграф — Епігра́ф, -фа, в -фі; -графи, -фів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)