епіграф

бук. напис; (до твору) напис <�цитата, афоризм, крилате слово, приказка тощо>, де відбито ідею твору.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

епіграф — епі́граф іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
епіграф — [еип’іграф] -фа, м. (на) -ф'і, мн. -фие, -ф'іў Орфоепічний словник української мови
епіграф — -а, ч. 1》 У стародавніх греків – напис на пам'ятнику. 2》 Цитата, крилатий вислів, афоризм, уривок із пісні, приказка, які ставляться перед текстом літературного твору або перед його розділами і виражають їх основну ідею. Великий тлумачний словник сучасної мови
епіграф — • епіграф (грец. 'επιγραφή — напис) 1) У старод. греків — напис на пам'ятнику, будинку. 2) Цитата, влучний вислів, афоризм, уривок з пісні, приказка тощо, подані перед текстом літ. твору або його розділами. Українська літературна енциклопедія
епіграф — епі́граф (від грец. επιγραφή – заголовок, напис) 1. У стародавніх греків – напис на пам’ятнику. 2. Цитата, крилатий вислів, афоризм, уривок з пісні або приказка, вміщені перед текстом твору або його розділами. Визначає основну ідею чи тему твору, його загальний тон. Словник іншомовних слів Мельничука
епіграф — Епігра́ф, -фа, в -фі; -графи, -фів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
епіграф — ЕПІ́ГРАФ, а, ч. 1. У стародавніх греків — напис на пам’ятнику. 2. Цитата, крилатий вислів, афоризм, уривок з пісні, приказка, які ставляться перед текстом літературного твору або перед його розділами і виражають їх основну ідею. Словник української мови в 11 томах