західництво

за́хідництво

• західництво

- течія рос. сусп. думки, що виникла в 40-х pp. 19 ст. Термін з'явився у полемічних виступах слов'янофілів (див. Слов'янофільство). Осн. засади З. почали формуватися 1829 — 36 під час обговорення "Філософічних листів" П. Чаадаєва. Представників З. об'єднувала боротьба проти кріпацтва і визнання неминучості "західного", тобто капіталістичного, розвитку Росії, хоча в окремих питаннях (ставлення до соціалістичних ідей, атеїзму та ін.) існували розбіжності, що спричинило виникнення всередині руху двох тенденцій — ліберальної (І. Тургенєв, В. Боткін, П. Анненков, Є. Корш, Т. Грановський та ін.) й революц.-демократичної (В. Бєлінський, О. Герцен, М. Огарьов). До "західників" примикали Д. Григорович, О. Дружинін, В. Майков, М. Некрасов, І. Панаєв, М. Салтиков-Щедрін. "Західники" обстоювали необхідність проведення бурж.-демокр. реформ, свободу друку, розвиток промисловості. Боротьбою за ліквідацію кріпацтва була зумовлена вимога зображення в л-рі нижчих верств суспільства. В л-рі "західники", зокрема революц. демократи В. Бєлінський, О. Герцен, М. Огарьов, підтримували "натуральну школу". Заперечення феод.-кріпосницької дійсності, інтерес до нар. побуту, співчутливе зображення людей з народу були характерні також для укр. л-ри (Т. Шевченко, Марко Вовчок, І. Нечуй-Левицький). Ідеї З. пропагувалися в "Отечественных записках", "Современнике", відбились у творах О. Герцена "Минуле і думи" (1852 — 68), "Сорока-злодійка" (1848), в "Записках мисливця" І. Тургенєва (1847 — 51), у "фізіологічних нарисах" письменників "натуральної школи", вміщених у збірниках "Фізіологія Петербурга" (1845, за участю Є. Гребінки), "Петербурзький збірник" (1846), у подорожніх нарисах "Листи з-за кордону" (1841 — 43) і "Листи з Парижа" (1847 — 48) П. Анненкова, "Листи про Іспанію" В. Боткіна (1847 — 49), "Листи з Берліна" І. Тургенєва (1847) та ін. Непримиренність ліберал. і демокр. тенденцій у межах З. особливо виявилася під час загострення класової боротьби в 50 — на поч. 60-х pp., коли складалися ідеол. засади революц. демократії, а ліберали, які визнавали лише шлях реформ, перейшли на консервативні позиції.

■ Літ.: Ленін В. І. Пам'яті Герцена. В кн.: Ленін В. І. Повне зібрання творів, т. 21. К., 1971; Веселовский А. Западное влияние в новой русской литературе. М., 1916; Чернышевский Н. Г. Полное собрание сочинений, т. 3 — 4. М., 1947 — 48; Белинский В. Г. Полное собрание сочинений, т. 3 — 4. М., 1953 — 54; Герцен А. И. Собрание сочинений, т. 7 — 10. М., 1956; Анненков П. Литературные воспоминания. М., 1960; Егоров Б. Очерки по истории русской литературной критики середины XIX века. Л., 1973.

З. В. Кирилюк.