1. Українська літературна енциклопедія

кантилена

кантиле́на

• кантилена

(італ. cantilena, від лат. cantilena — спів, наспів)

- у романському середньовіч. фольклорі коротка ліро-епічна пісня, що виконувалася в муз. супроводі. Дружинні К. — можливе джерело "Пісні про Роланда". Збереглися К. переважно в лат. літ. обробці.

М. М. Сулима.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кантилена — кантиле́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. кантилена — -и, ж. 1》 Співуча мелодія; наспівність, мелодійність музичного твору, співацького голосу, виконання. 2》 У середні віки в західноєвропейських країнах – невелика ліро-епічна пісня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кантилена — (іт. cantilena — спів, розспівування) — 1. Здатність вокаліста до злитого звукоутворення та фонації на широкому диханні, найважливіший компонент співацької майстерності. Словник-довідник музичних термінів
  4. кантилена — кантиле́на (від лат. cantilena – спів) 1. Старовинна французька лірико-епічна народна пісня. 2. Плавна наспівна мелодія. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. кантилена — Кантиле́на, -ни, -ні; -ле́ни, -ле́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. кантилена — КАНТИЛЕ́НА, и, ж. 1. Співуча мелодія; наспівність, мелодійність музичного твору, співацького голосу, виконання. Тут [в українському музичному фольклорі] і своєрідні інтонації, і скоромовка жартівливої побутової пісні... Словник української мови в 11 томах