кантилена
(іт. cantilena — спів, розспівування) — 1. Здатність вокаліста до злитого звукоутворення та фонації на широкому диханні, найважливіший компонент співацької майстерності. 2. Мелодійність музики та її виконання, здатність музиканта до зв’язано — наспівного звучання. 3. Наспівні розділи григоріанського хоралу. 4. В ІХ — Х ст. — літургійні співи, викладені у вигляді органуму. 5. В країнах Західної Європи ХІІІ — ХV ст. — невеликий світський одноголосний або багатоголосний вокальний твір, в XVI — XVII ст.- будь — який вокальний багатоголосний твір, з кінця XVII ст. — пісня або інструментальний твір з наспівною мелодією.
Джерело:
Словник-довідник музичних термінів
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кантилена — кантиле́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- кантилена — -и, ж. 1》 Співуча мелодія; наспівність, мелодійність музичного твору, співацького голосу, виконання. 2》 У середні віки в західноєвропейських країнах – невелика ліро-епічна пісня. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кантилена — • кантилена (італ. cantilena, від лат. cantilena — спів, наспів) - у романському середньовіч. фольклорі коротка ліро-епічна пісня, що виконувалася в муз. супроводі. Дружинні К. — можливе джерело "Пісні про Роланда". Збереглися К. переважно в лат. літ. обробці. М. М. Сулима. Українська літературна енциклопедія
- кантилена — кантиле́на (від лат. cantilena – спів) 1. Старовинна французька лірико-епічна народна пісня. 2. Плавна наспівна мелодія. Словник іншомовних слів Мельничука
- кантилена — Кантиле́на, -ни, -ні; -ле́ни, -ле́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кантилена — КАНТИЛЕ́НА, и, ж. 1. Співуча мелодія; наспівність, мелодійність музичного твору, співацького голосу, виконання. Тут [в українському музичному фольклорі] і своєрідні інтонації, і скоромовка жартівливої побутової пісні... Словник української мови в 11 томах