1. Словник української мови в 11 томах

кантилена

КАНТИЛЕ́НА, и, ж.

1. Співуча мелодія; наспівність, мелодійність музичного твору, співацького голосу, виконання.

Тут [в українському музичному фольклорі] і своєрідні інтонації, і скоромовка жартівливої побутової пісні, і соковита кантилена привільної степової козацької або задумливої дівочої пісні (Укр. клас. опера, 1957,146);

Для сценічної художньої мови велике значення має звукова кантилена (Худ. чит.., 1955, 7).

2. У середні віки в західноєвропейських країнах — невелика ліро-епічна пісня.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кантилена — кантиле́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. кантилена — -и, ж. 1》 Співуча мелодія; наспівність, мелодійність музичного твору, співацького голосу, виконання. 2》 У середні віки в західноєвропейських країнах – невелика ліро-епічна пісня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кантилена — (іт. cantilena — спів, розспівування) — 1. Здатність вокаліста до злитого звукоутворення та фонації на широкому диханні, найважливіший компонент співацької майстерності. Словник-довідник музичних термінів
  4. кантилена — • кантилена (італ. cantilena, від лат. cantilena — спів, наспів) - у романському середньовіч. фольклорі коротка ліро-епічна пісня, що виконувалася в муз. супроводі. Дружинні К. — можливе джерело "Пісні про Роланда". Збереглися К. переважно в лат. літ. обробці. М. М. Сулима. Українська літературна енциклопедія
  5. кантилена — кантиле́на (від лат. cantilena – спів) 1. Старовинна французька лірико-епічна народна пісня. 2. Плавна наспівна мелодія. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. кантилена — Кантиле́на, -ни, -ні; -ле́ни, -ле́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)