латинізми

латині́зми

• латинізми

1) Слова, запозичені з латинської мови. Найдавніші Л. засвоєні укр. мовою через греко-візант. посередництво (кесар, фортуна тощо). Осн. частина Л. запозичена в 15 — 17 ст., коли укр. землі перебували під владою Польщі (аматор, аркуш, гонор, бестія, гумор, колір, окуляри тощо). Л. засвоювалися і через нім., франц. та ін. мови. Вони функціонують у сучас. укр. мові: календар, оцет, колір, мізерний; власні імена — Валентина, Марина, Марко, Павло, Юлій та ін. Нині лат. слова та морфеми використовуються у н.-т., політико-екон., мед., юрид., літературозн. термінології, при цьому лат. морфеми часто поєднуються з грец. (піктографія від лат. pictus — намальований і грец. γράφω — пишу). Укр. мова запозичила ряд лат. префіксів та суфіксів: віце-, де-, контр-, -ація, -изм (-ізм), тор та ін.

2) Лат. вирази (переважно в оригіналі), що зустрічаються в наук. творах та худож. л-рі. Крім прислів'їв і цитат з лат. авторів, до Л. відносять:

а) загальноприйняті лат. вислови, що вживаються в бібліогр. описах та посиланнях; б) філос. та юрид. терміни й вирази. У худож. л-рі вдаються також до перефразування відомих Л. та створення нових (напр., заголовок вірша "Contra spem spero" — "Без надії сподіваюсь" Лесі Українки).

■ Літ.: Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія. К., 1973; Цимбалюк Ю. В., Краковецька Г. О. Крилаті латинські вислови. К., 1976; Бабичев Н. Т., Боровский Я. М. Словарь латинских крылатых слов. М., 1988; Корж Н. Г., Луцька Ф. Й. Із скарбниці античної мудрості. К., 1988; Цимбалюк Ю. В. Латинські прислів'я і приказки. К., 1990.

Ф. О. Нікітіна.