логаеди

логае́ди

• логаеди

(грец. λογαοιδικός — прозово-віршовий)

- в античному (метричному) віршуванні вірші, утворені поєднанням 4-морних стоп (дактиль, анапест) з 3-морними (ямб, хорей). Метрична схема: -'- U -'- U U -'- / — U U U U -'-

Напр., в оді Горація "До мецената" (переклад А. Содомори):

Глянь, нащадку ясний давніх володарів,   Меценате, хвало й захисте, любий мій...

Ритм Л. не такий рівний, як у звичайному вірші, що складається з однорідних стоп, звідси й визначення — "прозовірші". У тонічному віршуванні ця назва перейшла на поезії, в яких наголоси розташовані всередині віршового рядка з нерівномірною довжиною складів, причому такий порядок наголосів повторюється. Вживаються Л. переважно в перекладах з антич. та сх. поезії. Найпоширенішими Л. є гліконівський вірш, а також вірші, що утворюють алкееву строфу і сапфічну строфу.

М. Л. Гаспаров.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. логаеди — логае́ди множинний іменник віршові розміри, в яких сполучаються неоднакові стопи Орфографічний словник української мови
  2. логаеди — -ів, мн. Віршові розміри, що утворюються сполученням неоднакових стоп, послідовність яких повторюється із строфи до строфи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. логаеди — логае́ди (грец. λογαοιδικός, від λόγος – слово і άοιδή – спів, сказання) вірші античних часів, що складалися з різнометричних строф – з дактилів, хореїв, ямбів тощо. Вживалися переважно в ліриці та ліричних частинах трагедій. Інша назва – логаедичний вірш. Словник іншомовних слів Мельничука