1. Українська літературна енциклопедія

мелодрама

мелодра́ма

• мелодрама

(від грец. μέλος — пісня, наспів і драма)

- драм. жанр, якому властиві гостра інтрига, підвищена емоційність, доброзичливе моралізаторство, побутова тематика. Поетика М. близька до фольклор. джерел. Сформувалася М. у Франції в кін. 18 ст., першою М. вважається "Страшний ліс" Лоезель-Треогата (1797). Для М. характерними є групування образів навколо чотирьох типів-амплуа: закоханий герой, доброчесна героїня, злодій і добродушний простолюдин, а також ефектна розв'язка, в якій позитивні герої щедро винагороджені, а негативні — покарані. Укр. М. бере початок від міщанської драми, готичного роману і комічної опери. На становлення жанру М. в укр. л-рі значно вплинув сентименталізм. В основі "Наталки Полтавки" І. Котляревського, що є водночас зразком укр. міщанської драми, лежить традиц. сюжетна колізія європейської М. кін. 18 — поч. 19 ст. П'єса відіграла основоположну роль у розвитку вітчизн. драматургії. З'явилися М. "Чорноморський побит на Кубані" Я. Кухаренка, "Купала на Івана" С. Писаревського, "Любка, або Сватання в с. Рихмах" П. Котлярова, "Запорозька Січ" А. Стороженка, "Поворот запорожців з Трапезунда" К. А. Гейнча та ін. Елементи М. є і в п'єсі "Назар Стодоля" Т. Шевченка. У 2-й пол. 19 ст. М. соціального звучання створили С. Руданський ("Чумак"), М. Нордега ("Доля"), С. Гулак-Артемовський ("Запорожець за Дунаєм"), Ф. Недоля ("Неспарована пара") та ін. У творчості М. Старицького ("Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці") і М. Кропивницького ("Дай серцеві волю — заведе в неволю") укр. М. досягла вершинного розвитку. Після листопада 1917 року в Росії були спроби протиставити "буржуазній" М. "пролетарську" ("Отрута" і "Ведмеже весілля" А. Луначарського), яка мала бути соціально-класовою. У 30-х pp. M. оголошена бурж. пережитком і надовго зникла зі сцени. Згодом термін "мелодрама" був поглинутий узагальнюючим — п'єса. В сучас. драматургії М. у "чистому" вигляді майже відсутня. Це жанр, що активно вбирає в себе риси водевілю, фарсу, комедії, трагедії, детективу та ін. ("Втрачений син" О. Арбузова, "Вода з отчої криниці" В. Фольварочного, "Віддавали батька в прийми" В. Канівця, "Юнона і Пава" Ш. О'Кейсі, "Після гріхопадіння" А. Міллера).

■ Літ.: Хропко П. П. Українська драматургія першої половини XIX ст. К., 1972; Кобелецька О. І. Мелодрама (до проблеми жанрових особливостей). В кн.: Дослідження з української літератури. К., 1978; Потеха В. А. Українська соціально-побутова драма. "Радянське літературознавство", 1979, № 10; Фролов В. Мелодрама. В кн.: Фролов В. Судьбы жанров драматургии. М., 1979; Дмитриевская М. Превращения мелодрамы. В кн.: Современная драматургия, в. 2. М., 1987; Івашків В. М. Українська романтична драма 30 — 80-х років XIX ст. К., 1990.

В. О. Єршов.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мелодрама — мелодра́ма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. мелодрама — -и, ж. 1》 заст. Драма з музикою та співом. 2》 Драматургічний жанр, для якого характерні перебільшені драматичні ефекти та моралізація; твір цього жанру. 3》 перен. Про яку-небудь подію, переживання, що відзначаються неприродністю, зовнішніми ефектами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мелодрама — (від гр. melos — пісня і drama — дія) — 1. Музично — театральний жанр, поширений у XVIII ст., драматичний твір, що супроводжується музикою. 2. Драматичний твір, який вирізняється надмірною сентиментальністю та пишномовністю. Словник-довідник музичних термінів
  4. мелодрама — МЕЛОДРА́МА, и, ж. 1. заст. Драма з музикою та співом. До появи М. С. Щепкіна та К. Т. Соленика у російських, а також і нечисленних тоді українських театрах перше місце займали мелодрама та водевіль (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  5. мелодрама — мелодра́ма (від мело... і драма) – спочатку – драма, найзворушливіші місця якої декламували під музику або наспів; пізніше – драматичний твір з надто підкресленими ефектами, позитивні герої якого потрапляють у несподівані ситуації... Словник іншомовних слів Мельничука
  6. мелодрама — Мелодра́ма, -ми; -дра́ми, -дра́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. мелодрама — МЕЛОДРА́МА, и, ж. 1. заст. Драма з музикою та співом. До появи М. С. Щепкіна та К. Т. Соленика у російських, а також і нечисленних тоді українських театрах перше місце займали мелодрама та водевіль (Життя К.-Карого, 1957, 199). Словник української мови в 11 томах