менестрелі

менестре́лі

• менестрелі

(франц. ménestrel, від пізньолат. ministerialis — той, хто перебуває на службі)

1) Профес. співці й музиканти у середньовіч. Франції, Англії та ін. країнах, часом оповідачі й декламатори, нерідко самі виступали й композиторами. В 12 — 13 ст. служили при дворах феодалів, часто виконували обов'язки їхніх секретарів та радників, впливали на політ. життя. В 14 — 18 ст. менестрелями називали також нар. музикантів, які постійно мешкали в містах або мандрували по селах і ярмарках. Вони засновували братства, підтримували тісні зв'язки з вагантами, часто поширювали політ. новини, звістки про різні події, брали участь у багатьох нар. рухах, за що переслідувалися властями і церквою. В західноєвроп. романт. л-рі 19 ст. ідеалізований образ М. став символом натхненного поета. Нерідко слово М. вживалося як синонім труверів і трубадурів.

2) Переносно М. — поети, співці, які щось або когось оспівують у своїх творах.

■ Літ.: Рубанова Г. Л. Література середніх віків. В кн.: Шаповалова М. С., Рубанова Г. Л., Моторний В. А. Історія зарубіжної літератури. Львів, 1982.

В. І. Ткаченко.