ізосинтаксизм

ізосинтакси́зм

• ізосинтаксизм

(від грец. 'ίσος — рівний, однаковий і σύνταξίζ — побудова, зв'язок, з'єднання) — тотожне або подібне розташування елементів мови у суміжних частинах прозового або віршового текстів (див. Ізоколон, Анафора). Найчастіше термін "ізосинтаксизм" вживається у зв'язку з верлібром (див. Вільний вірш), побудованим здебільшого на повторах аналогічних синтаксичних одиниць. І. лежить в основі укр. нар. дум.

М. М. Сулима.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me