інтонація віршова

інтона́ція віршова́

• інтонація віршова

- один із способів організації поетичного твору, що грунтується на інтонаційній структурі мови. Повністю реалізується І. в. лише при декламації вірша. Основа його інтонування задається текстом. У поетич. мові, порівняно з прозовою, деякі інтонаційні характеристики під впливом ритму зазнають трансформації: темп мовлення уповільнюється, а загальний час звучання вірша подовжується завдяки вокалізації мови та зростанню кількості і збільшенню тривалості пауз; змінюється набір інтонаційних типів, спостерігається тенденція до вирівнювання руху осн. тону, хоч тональні обриси рядка зберігаються; посилюються модуляції всередині наголошених звуків, що підвищує враження мелодичного багатства вірша; деякою мірою нівелюється динамічна система, але стає відчутнішим звуковий лад твору. Маючи смислове значення, І. в. органічно пов'язана з семантико-синтаксичним ладом твору, його ритмічною будовою.

І. в. — явище мало досліджене. Більшість літературознавців (Б. Ейхенбаум, В. Жирмунський, В. Холшевников та ін.) під інтонаційною організацією вірша розуміє певні ритміко-синтаксичні властивості тексту, в яких виявляється вкладена автором у текст виразова (смислова, емоційна) основа. Тобто І. в. розглядається як вираження ритміко-синтаксичних зв'язків у звучанні вірша. Осн. інтонац.-синтакс. одиниця твору — синтагма у більшості випадків є рядком, ритмічною одиницею віршової мови. Вірші або їх рядки можуть поєднуватися в строфи — вищі за рівнем організації інтонаційні, синтаксичні та ритмічні одиниці. Послідовність реалізації властивої віршеві впорядкованості і системності інтонаційно-синтаксичних та ритмічних засобів співвідноситься з емоційно-стилістичним типом побудови твору. Виходячи з цього, Б. Ейхенбаум виділив у класичному вірші три типи І. в.: наспівну (в ній три види — куплетний, пісенний, романсний), говірну та декла.мативну. Відмінність їх звукового оформлення підтверджена об'єктивними методами дослідження (праці О. Сафронової). Важливу роль І. в. відіграє у вільному вірші (верлібрі), інтонаційна одиниця якого (рядок) може бути позбавлена будь-яких ознак (крім пауз) класичного й акцентного вірша.

■ Літ.: Эйхенбаум Б. Мелодика русского лирического стиха. Пг., 1922; Жирмунский В. Мелодика стиха. "Мысль", 1922. № 3; Холшевников В. Основы стиховедения. Русское стихосложение. Л., 1962; Чамата Н. Типи віршової інтонації. В кн.: Творчий метод і поетика Т. Г. Шевченка. К., 1980.

Н. П. Чамата.