ірої-комічна поема

іро́ї-комічна поема

• ірої-комічна поема

(від грец. 'ηρώιος — героїчний і κωμίκός — комічний

) — літературний жанр, заснований на комічній невідповідності змісту і стилю. Історично склалося два види І.-к. п.: 1) викладення героїчного змісту зниженим простонар. стилем (див. також Травестія); 2) змалювання високим, героїчним стилем звичайного, буденного життя, побутових колізій, простонар. персонажів — власне І.-к. п. Джерела І.-к. п. — в давній нар.-сміховій культурі. Відома з 5 ст. до н. е. — давньогрец. комічний епос "Батрахоміомахія" ("Війна мишей і жаб") — пародія Пігрета Карійського на "Іліаду" Гомера. Відправною основою для творення І.-к. п. першого типу була здебільшого героїчна епопея Вергілія "Енеїда". Однією з перших у європ. л-рах І.-к. п. є "Перелицьована Енеїда" Дж. Б. Лаллі (1633), спрямована на утвердження католицизму. Найбільшого розвитку І.-к. п. досягла в епоху Просвітительства, коли викривальний сміх став організуючим началом антифеод. сатири й просвітительського оптимізму. Боги, герої, представники офіц. влади, дворян, аристократія і духовенство постають у І.-к. п. в пародійно-зниженому, простонар.-побутовому світлі, в карнавально-ярмарковій атмосфері утвердження інтересів, звичаїв і смаків третього стану. Естетично і.-к. п. як "низький" жанр класицизму об'єктивно була спрямована проти його раціоналістичних засад, на утвердження літ. форм нар. походження (зокрема бурлеску) і підривала класицизм зсередини. До зразків І.-к. п. належать "Перелицьований Вергілій" П. Скаррона (1648 — 52, викликала в л-рі чимало наслідувань), "Пригоди благочестивого героя Енея" А. Блумауера (1783 — 86), "Мишоїда" (1775) і "Монахомахія, або Боротьба монахів" (1778) І. Красіцького. В російській л-рі популярними були І.-к. п. "Гравець ломбера" (1763), "Єлисей, або Роздратований Вакх" В. Майкова (1771), "Вергілієва Енейда навиворіт" М. Осипова (ч. 1 — 4, 1791 — 96; продовжена О. Котельницьким — ч. 5 — 6, 1802 — 08), що є вільним перекладом "Пригод благочестивого героя Енея" А. Блумауера. В укр. л-рі до І.-к. п. належить "Горпинида, чи Вхопленая Прозерпіна" П. Білецького-Носенка, в основу якої покладено антич. міф про викрадення Плутоном красуні Прозерпіни, вільно переказаний у дусі "Енеїди" І. Котляревського за сюжетною схемою поеми "Викрадення Прозерпіни" Ю. Люценка і О. Котельницького (1795). Переспівом "Батрахоміомахії" укр. мовою є "Жабомишодраківка" К Думитрашка (опубл. 1859).

Найвизначнішим зразком І.-к. п. в європейській літературі є "Енеїда" І. Котляревського (1798 — 1809; повне вид. 1842). Використовуючи сюжет і певною мірою поділяючи ідейний пафос поеми Вергілія, І. Котляревський написав ориг. твір, у якому відкрив цілісний історичний, етичний і естетичний світ укр. народу, показав його побут і звичаї, риси нац. характеру. Під безпосереднім впливом "Енеїди" І. Котляревського в 10-х pp. 19 ст. з'явилося її білорус. наслідування — поема "Тарас на Парнасі", приписувана В. Ровинському.

♦ Вид.: Ирои-комическая поэма. Л., 1933.

■ Літ.: Минский Н. Николай Петрович Осипов. В кн.: Русская поэзия, в. 5. СПБ, 1895; Дашкевич Н. Малорусская и другие бурлескные (шутливые) Энеиды. "Киевская старина". 1898, т. 62, № 9; Десницкий В. О задачах изучения русской литературы XVIII века. В кн.: Ирои-комическая поэма. Л., 1933; Гудзий Н. К. "Энеида" И. П. Котляревского и русская травестированная поэма XVIII в. "Вестник Московского университета", 1950, № 7: Яценко М. Т. На рубежі літературних епох. "Енеїда" Котляревського і художній прогрес в українській літературі. К., 1977.

М. Т. Яценко.