1. Гірничий енциклопедичний словник

берил

Берилл — beryl — Beryll — найпоширеніший мінерал берилію. Склад: Al2Be3[Si6O18]. Домішки Na, Cs, Rb, Li, Fe2+, Fe3+, Mn, Mg, H2O, He. Метасилікат алюмінію і берилію кільцевої будови. Сингонія гексагональна. Густина 2,63-2,91. Твердість 7-8. Блиск скляний. Забарвленням виділяють відміни Б.: аквамарин — зеленувато-блакитний, смарагд — яскраво-зелений та ін. Зустрічається у ґранітних пегматитах, ґрейзенах і гідротермально-пневматолітових жилах, зв’язаний з кислими виверженими гірськими породами. Б. з пегматитів представлений г.ч. натрієвими, натрієво-літієвими, літієво-цезієвими різновидами. Найменша к-ть домішок характерна для Б. з кварцових жил, кварц- і флюорит-мусковітових ґрейзенів. Деякі з відмін Б. — дорогоцінне каміння. Найбільш відомі пегматитові родов. Б.: Бернік-Лейк (Канада), Блек-Хілс (США), Мінас-Жерайс, Боа-Вісту (Бразилія). Дрібно- і тонковкраплені руди Б. збагачуються флотацією. В укр. наук. літературі вперше описаний в лекції "Про камені та геми" Ф.Прокоповича, яка читалася в Києво-Могилянській академії в 1705-1709 рр. Б. в Україні зустрічається у ґранітних пегматитах на півн. заході Українського щита і у Приазов’ї.

Джерело: Гірничий енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. берил — бери́л іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. берил — БЕРИЛ – БЕРИЛІЙ – БЕРИЛІД Берил, -у. Мінерал класу силікатів; руда берилію; коштовний камінь. Берилій, -ю, ор. -єм. Хімічний елемент – метал світло-сірого кольору, який застосовують в атомних реакторах. Берилід, -у. Літературне слововживання
  3. берил — -у, ч. Мінерал, прозорі різновиди якого, забарвлені домішками в різні кольори, є дорогоцінним камінням. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. берил — БЕРИ́Л, у, ч. Мінерал, прозорі різновиди якого, забарвлені домішками в різні кольори, є дорогоцінними каменями. А четвертий ряд [каменів]: хризоліт, і онікс, і берил, вони будуть вставлені в золото в своїх гніздах (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  5. берил — бери́л (грец. βήρυλλος) мінерал класу силікатів, жовто-зеленого, зеленувато-блакитного, рожевого кольору. Руда берилію, прозорі відміни (смарагд, аквамарин та ін.) – дорогоцінне каміння. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. берил — БЕРИ́Л, у, ч. Мінерал, прозорі різновиди якого, забарвлені домішкіми в різні кольори, є дорогоцінними каменями. На перстені [персні] був великий золотисто-зелений берил (Фр., VI, 1951, 68). Словник української мови в 11 томах