1. Гірничий енциклопедичний словник

дьоготь

Деготь — tar — Teer — продукт сухої перегонки деревини, торфу, бурого та кам’яного вугілля, сланців тощо. В’язка бура або чорна рідина; складна суміш органічних речовин. При сухій перегонці вугілля, торфу та ін. в умовах невисоких температур (500… 600°С) — напівкоксуванні — утворюється так званий первинний дьоготь. До його складу входять (залежно від сировини) парафін, фенол тощо. При коксуванні кам’яного вугілля утворюється кам’яновугільна смола. Дьоготь, утворюваний при термічній переробці деревини, називають деревною смолою.

Джерело: Гірничий енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дьоготь — дьо́готь іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. дьоготь — [д’огот'] д'огт'у, ор. д'огтеим, м. (ў) д'огт'і Орфоепічний словник української мови
  3. дьоготь — -гтю, ч. Темна густа в'язка смолиста з неприємним запахом рідина, що утворюється за сухої перегонки деревини, торфу, бурого та кам'яного вугілля. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дьоготь — Ложка дьогтю зіпсує бочку меду. Коли маленька прикрість псує велику і добру справу. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. дьоготь — вли́ти в бо́чку ме́ду (в мед) ло́жку дьо́гтю. Зіпсувати все якоюсь незначною, але неприємною дрібницею. — Тарасенко наприкінці влив у бочку меду й ложку дьогтю: — А чи мав підліток злий умисел? (З газети). ква́цати (ква́цяти) дьо́гтем кого, що, згруб. Фразеологічний словник української мови
  6. дьоготь — Дьо́готь, дьо́гтю, -теві, -тем Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. дьоготь — ДЬО́ГОТЬ, гтю, ч. Темна густа в’язка смолиста з неприємним запахом рідина, що утворюється при сухій перегонці дерева, торфу, бурого та кам’яного вугілля. Словник української мови в 11 томах
  8. дьоготь — Дьоготь, -гтю м. = діготь. Тхне смолою та дьогтем. Левиц. І. Словник української мови Грінченка