дьоготь
вли́ти в бо́чку ме́ду (в мед) ло́жку дьо́гтю. Зіпсувати все якоюсь незначною, але неприємною дрібницею. — Тарасенко наприкінці влив у бочку меду й ложку дьогтю: — А чи мав підліток злий умисел? (З газети).
ква́цати (ква́цяти) дьо́гтем кого, що, згруб. Ганьбити, обмовляти і т. ін. Колись він умів гнути чи пригинати добрих майстрів.., а тепер доводилося задовольнятися тим, що їхню славу квацяв дьогтем... (М. Стельмах).
ло́жка дьо́гтю (в бо́чці ме́ду). Те невелике, що псує якусь справу, вигляд чого-небудь і т. ін. Отой огріх дійсно виявився ложкою дьогтю, бо прокинулась вона наступного дня з думкою про латку з бур’янів і докір Ніки (З газети).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дьоготь — дьо́готь іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- дьоготь — [д’огот'] д'огт'у, ор. д'огтеим, м. (ў) д'огт'і Орфоепічний словник української мови
- дьоготь — Деготь — tar — Teer — продукт сухої перегонки деревини, торфу, бурого та кам’яного вугілля, сланців тощо. В’язка бура або чорна рідина; складна суміш органічних речовин. При сухій перегонці вугілля, торфу та ін. Гірничий енциклопедичний словник
- дьоготь — -гтю, ч. Темна густа в'язка смолиста з неприємним запахом рідина, що утворюється за сухої перегонки деревини, торфу, бурого та кам'яного вугілля. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дьоготь — Ложка дьогтю зіпсує бочку меду. Коли маленька прикрість псує велику і добру справу. Приповідки або українсько-народня філософія
- дьоготь — Дьо́готь, дьо́гтю, -теві, -тем Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дьоготь — ДЬО́ГОТЬ, гтю, ч. Темна густа в’язка смолиста з неприємним запахом рідина, що утворюється при сухій перегонці дерева, торфу, бурого та кам’яного вугілля. Словник української мови в 11 томах
- дьоготь — Дьоготь, -гтю м. = діготь. Тхне смолою та дьогтем. Левиц. І. Словник української мови Грінченка