1. Гірничий енциклопедичний словник

імпульс

Импульс — impulse, momentum, pulse — *Іmpuls — 1) Поштовх до дії. 2) Кількість руху (добуток маси на швидкість); І. с и л и добуток сили на час її дії. 3) І. е л е к т р и ч н и й короткочасне (до мільярдних часток секунди) збільшення електричного струму або напруги. 4) І. в и б у х у (**explosion impulse, blast surge — *Explosionsimpuls) — величина, що характеризує динамічну дію вибуху, чисельно рівна добутку надлишкового тиску продуктів вибуху на тривалість його дії. 5) При висадженні ВР: # І. с п а л а х у в а н н я – величина І. постійного струму, необхідна для вибуху електродетонатора. # І. п о ч а т к о в и й – зовнішня дія, необхідна для збудження детонації заряду ВР; забезпечується підриванням капсуля-детонатора, детонуючого шнура або, у випадку найпростіших, крупнодисперсних водовмісних ВР, детонатора проміжного. # І. плавлення місточка розжарювання – найменша величина І. постійного струму, яка викликає плавлення (перегоряння) місточка електрозапальника.

Джерело: Гірничий енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. імпульс — імпульс, род. імпульсу (від лат. impulsus – удар, поштовх) сигнал із різким наростанням інтенсивності й наступним різким поверненням до базової величини. Фізико-технічний словник-мінімум
  2. імпульс — Поштовх; (зовнішній) заохота, заохочення, спонука, стимул; (внутрішній) поривання, порив. Словник синонімів Караванського
  3. імпульс — [імпул'с і іимпул'с] -су, м. (на) -с'і, мн. -сие, -с'іў Орфоепічний словник української мови
  4. імпульс — Відрух, побудка, спонука, поштовх, див. мотив Словник чужослів Павло Штепа
  5. імпульс — -у, ч. 1》 Внутрішній поштовх, спонукання до якої-небудь дії. 2》 Швидкий (короткочасний) стрибок значення якої-небудь величини. 3》 Електричний сигнал у вигляді напруги або струму заданої форми. 4》 фізіол. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. імпульс — рос. импульс (від латин. impulsus — удар, поштовх) — поштовх до дії. Eкономічна енциклопедія
  7. імпульс — і́мпульс іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  8. імпульс — і́мпульс (від лат. impulsus – удар, поштовх) 1. Поштовх до дії. 2. Форма збудження в нервових волокнах, яку спричинює будь-яке подразнення. 3. Кількість руху (добуток маси на швидкість); ¤ І. сили – добуток сили на час її дії. 4. І. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. імпульс — Векторна фізич. величина, що характеризує рух тіла; кожне рухоме тіло має і., рівний добуткові його маси і швидкості; зміна і. тіла (системи тіл) — як його значення, так і напрямку, — вимагає дії зовнішніх сил. Універсальний словник-енциклопедія
  10. імпульс — І́мпульс, -су; -си, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. імпульс — І́МПУЛЬС, у, ч. 1. Внутрішній поштовх, спонукання до якої-небудь дії. Ціла балада [«Причинна»] вилилася у Шевченка з одного імпульсу, з одного сильного душевного настрою (Фр. Словник української мови в 11 томах