імпульс

Значення в інших словниках

1. імпульс — імпульс, род. імпульсу (від лат. impulsus – удар, поштовх) сигнал із різким наростанням інтенсивності й наступним різким поверненням до базової величини. Фізико-технічний словник-мінімум
2. імпульс — [імпул'с і іимпул'с] -су, м. (на) -с'і, мн. -сие, -с'іў Орфоепічний словник української мови
3. імпульс — Импульс — impulse, momentum, pulse — *Іmpuls — 1) Поштовх до дії. 2) Кількість руху (добуток маси на швидкість); І. с и л и добуток сили на час її дії. 3) І. Гірничий енциклопедичний словник
4. імпульс — Відрух, побудка, спонука, поштовх, див. мотив Словник чужослів Павло Штепа
5. імпульс — -у, ч. 1》 Внутрішній поштовх, спонукання до якої-небудь дії. 2》 Швидкий (короткочасний) стрибок значення якої-небудь величини. 3》 Електричний сигнал у вигляді напруги або струму заданої форми. 4》 фізіол. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. імпульс — рос. импульс (від латин. impulsus — удар, поштовх) — поштовх до дії. Eкономічна енциклопедія
7. імпульс — і́мпульс іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
8. імпульс — і́мпульс (від лат. impulsus – удар, поштовх) 1. Поштовх до дії. 2. Форма збудження в нервових волокнах, яку спричинює будь-яке подразнення. 3. Кількість руху (добуток маси на швидкість); ¤ І. сили – добуток сили на час її дії. 4. І. Словник іншомовних слів Мельничука
9. імпульс — Векторна фізич. величина, що характеризує рух тіла; кожне рухоме тіло має і., рівний добуткові його маси і швидкості; зміна і. тіла (системи тіл) — як його значення, так і напрямку, — вимагає дії зовнішніх сил. Універсальний словник-енциклопедія
10. імпульс — І́мпульс, -су; -си, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. імпульс — І́МПУЛЬС, у, ч. 1. Внутрішній поштовх, спонукання до якої-небудь дії. Ціла балада [«Причинна»] вилилася у Шевченка з одного імпульсу, з одного сильного душевного настрою (Фр. Словник української мови в 11 томах