1. Гірничий енциклопедичний словник

інтерполяція

Интерполяция — interpolation — Interpolation, Einschaltung — 1) матем. Спосіб, за допомогою якого за таблицею, що містить деякі числові дані, можна знайти проміжні результати, яких нема безпосередньо в таблиці. Напр., визначення функції f(x) для аргументів x, які знаходяться між значеннями X0(Xi)…Xn, за відомими значеннями f(Xi), де Xі = Xo, X1 ,…,Xn. Якщо X лежить зовні інтервалу (X0...Xn ), аналогічна процедура називається екстраполяцією. Найбільш простою є лінійна інтерполяція, при якій приріст функції вважають пропорційним приросту аргументу. В геодезії та маркшейдерській справі І. використовують для визначення проміжних значень функцій за математичними таблицями, визначення проміжних значень показника за даними ізоліній на графіках ізопотужностей, ізогіпс та ін. 2) Неавторські вставки слів, речень або чисел у тексті під час переписування, опрацювання рукописів, при копіюванні географічних карт тощо. 3) В статистиці — спосіб матем. обґрунтування невідомих значень динамічного ряду явищ за допомогою відомих сусідніх членів ряду або на основі встановленого взаємозв’язку інтерпольованого явища з іншими явищами, кількісний вираз яких відомий.

Джерело: Гірничий енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. інтерполяція — інтерполяція, род. інтерполяції (від лат. interpolate – зміна) знаходження проміжних значень функції на підставі деяких відомих її значень. Фізико-технічний словник-мінімум
  2. інтерполяція — інтерполя́ція: — вставлення до рукописного тексту слів і речень, що не належать авторові [47] — зміна [53] — зміна, вставка в чужий текст [34] — неавторські вставки в текст під час переписування його [43] Словник з творів Івана Франка
  3. інтерполяція — Додаток (не автора) Словник чужослів Павло Штепа
  4. інтерполяція — рос. интерполяция (латин. interpolatio — підновлення, підправлення, зміна) — 1-У статистиці — спосіб обчислення показників, яких не вистачає в динамічному ряді явищ. Eкономічна енциклопедія
  5. інтерполяція — інтерполя́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  6. інтерполяція — • інтерполяція (від лат. interpolatio — зміна, спотворення, фальшування) - вставка до тексту твору; виправлення автентичного тексту чужою рукою. До І. нерідко вдавалися переписувачі рукописних житійних та ін. Українська літературна енциклопедія
  7. інтерполяція — -ї, ж. 1》 спец. Текстова вставка пізнішого походження, якої не було в оригіналі. 2》 мат. Знаходження проміжних значень функції на підставі деяких відомих її значень. || Знаходження проміжних значень величини за деякими заданими значеннями. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. інтерполяція — інтерполя́ція (від лат. interpolate – зміна) 1. матем. Спосіб, за допомогою якого за таблицею, що містить деякі числові дані, можна знайти проміжні результати, яких нема безпосередньо в таблиці. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. інтерполяція — Визначення функції на заданому проміжку на підставі значень, які вона приймає у заданих точках цього проміжку; і. лінійна — і., при якій функція, що визначається, є лінійною. Універсальний словник-енциклопедія
  10. інтерполяція — ІНТЕРПОЛЯ́ЦІЯ, ї, ж. 1. спец. Текстова вставка пізнішого походження, якої не було в оригіналі. 2. мат. Знаходження проміжних значень функції на підставі деяких відомих її значень. Основна частина досліджень М. Словник української мови в 11 томах