1. Українська літературна енциклопедія

інтерполяція

інтерполя́ція

• інтерполяція

(від лат. interpolatio — зміна, спотворення, фальшування)

- вставка до тексту твору; виправлення автентичного тексту чужою рукою. До І. нерідко вдавалися переписувачі рукописних житійних та ін. творів, вводячи в первісний текст слова, фрази і навіть цілі епізоди. Вносити І. може редактор, який відновлює незрозуміле чи пошкоджене місце в тексті, доповнює його. І. є допоміжним матеріалом при вивченні історії написання твору, визначенні способу його інтерпретації та ін.

М. М. Гнатюк.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. інтерполяція — інтерполяція, род. інтерполяції (від лат. interpolate – зміна) знаходження проміжних значень функції на підставі деяких відомих її значень. Фізико-технічний словник-мінімум
  2. інтерполяція — інтерполя́ція: — вставлення до рукописного тексту слів і речень, що не належать авторові [47] — зміна [53] — зміна, вставка в чужий текст [34] — неавторські вставки в текст під час переписування його [43] Словник з творів Івана Франка
  3. інтерполяція — Интерполяция — interpolation — Interpolation, Einschaltung — 1) матем. Спосіб, за допомогою якого за таблицею, що містить деякі числові дані, можна знайти проміжні результати, яких нема безпосередньо в таблиці. Напр. Гірничий енциклопедичний словник
  4. інтерполяція — Додаток (не автора) Словник чужослів Павло Штепа
  5. інтерполяція — рос. интерполяция (латин. interpolatio — підновлення, підправлення, зміна) — 1-У статистиці — спосіб обчислення показників, яких не вистачає в динамічному ряді явищ. Eкономічна енциклопедія
  6. інтерполяція — інтерполя́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  7. інтерполяція — -ї, ж. 1》 спец. Текстова вставка пізнішого походження, якої не було в оригіналі. 2》 мат. Знаходження проміжних значень функції на підставі деяких відомих її значень. || Знаходження проміжних значень величини за деякими заданими значеннями. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. інтерполяція — інтерполя́ція (від лат. interpolate – зміна) 1. матем. Спосіб, за допомогою якого за таблицею, що містить деякі числові дані, можна знайти проміжні результати, яких нема безпосередньо в таблиці. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. інтерполяція — Визначення функції на заданому проміжку на підставі значень, які вона приймає у заданих точках цього проміжку; і. лінійна — і., при якій функція, що визначається, є лінійною. Універсальний словник-енциклопедія
  10. інтерполяція — ІНТЕРПОЛЯ́ЦІЯ, ї, ж. 1. спец. Текстова вставка пізнішого походження, якої не було в оригіналі. 2. мат. Знаходження проміжних значень функції на підставі деяких відомих її значень. Основна частина досліджень М. Словник української мови в 11 томах