альба

(провансальське alba — вранішня зоря, світанок) — ранкова пісня, музично-поетичний жанр трубадурів та мінезингерів.

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. альба — -и, ж. Один із жанрів ліричної поезії середньовіччя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. альба — А́ЛЬБА, и, ж. У середньовічній поезії трубадурів – ранкова пісня. Наступний жанр – альба – пісня, присвячена неминучості розлуки закоханих на ранковій зорі (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  3. альба — Різновид довгої туніки, перехопленої шнуром, гладко оздобленої гаптом, з широким мереживом під шиєю, на рукавах і внизу; використовували при хрищенні у ранньому християнстві і ранньому середньовіччі, пізніше духовенство при відправі літургії. Універсальний словник-енциклопедія
  4. альба — • альба (прованс. alba, букв. — світанок) - жанр лірики середньовічних прованс. поетів-трубадурів, розквіт творчості яких припадає на кін. 11 — 12 ст. Українська літературна енциклопедія
  5. альба — а́льба (від прованс. alba – світанок) одна з жанрових форм середньовічної куртуазної лірики, строфічна пісня про розставання вранці закоханих після таємного побачення. Словник іншомовних слів Мельничука