1. Словник української мови у 20 томах

альба

А́ЛЬБА, и, ж.

У середньовічній поезії трубадурів – ранкова пісня.

Наступний жанр – альба – пісня, присвячена неминучості розлуки закоханих на ранковій зорі (з наук.-попул. літ.);

Іншими формами лірики трубадурів були серенада (пісня вечірнього побачення) та альба (пісня ранкового прощання) (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. альба — -и, ж. Один із жанрів ліричної поезії середньовіччя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. альба — Різновид довгої туніки, перехопленої шнуром, гладко оздобленої гаптом, з широким мереживом під шиєю, на рукавах і внизу; використовували при хрищенні у ранньому християнстві і ранньому середньовіччі, пізніше духовенство при відправі літургії. Універсальний словник-енциклопедія
  3. альба — • альба (прованс. alba, букв. — світанок) - жанр лірики середньовічних прованс. поетів-трубадурів, розквіт творчості яких припадає на кін. 11 — 12 ст. Українська літературна енциклопедія
  4. альба — (провансальське alba — вранішня зоря, світанок) — ранкова пісня, музично-поетичний жанр трубадурів та мінезингерів. Словник-довідник музичних термінів
  5. альба — а́льба (від прованс. alba – світанок) одна з жанрових форм середньовічної куртуазної лірики, строфічна пісня про розставання вранці закоханих після таємного побачення. Словник іншомовних слів Мельничука