бас

(іт. basso — низький) — 1. Низький чоловічий голос значної сили та насиченого тембру. Розрізняють Б. — кантанте (високий, співучий), центральний Б. та Б. — профундо (дуже низький). В оперній практиці зустрічається характерний або комічний Б. (basso buffo). Загальний діапазон від F до f2. В хорових колективах особливу групу складають Б. — октавісти, з діапазоном від A1 до c1. Записується в басовому ключі. 2. Духовий мідний музичний інструмент. В симфонічному оркестрі застосовується Б.-туба прямокутної форми, в духовому — Б.-гелікон in D та in Es. 3. Найнижчий звук акорду, інакше басова основа. 4. Нижній голос в багатоголосному хоровому творі.

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бас — бас іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. бас — Басоля, віольончеля, сов. віолончель. Словник синонімів Караванського
  3. бас — -а, ч. 1》 Низький чоловічий голос. || Співак із таким голосом. 2》 Струнний або духовий музичний інструмент з низьким ладом. Бас профундо — низький (глибокий) бас. 3》 баси, -ів, мн. Найнижчі лади музичного інструмента. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. бас — БАС, а, ч. 1. Найнижчий чоловічий голос. Троянські плакси тут ридали, Як на завійницю кричали, Еней зарюмав басом сам (І. Котляревський); Співають чумаки хриплими басами (О. Довженко); Бас набирав оксамитових тонів, підтримуючи трепетне тонкоголосся (А. Словник української мови у 20 томах
  5. бас — бас: ◊ бра́ти на бас кпити, жартувати, насміхатися (Франко) (ст)|| = лаха дерти Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. бас — А, ч., муз. Бас-гітарист. Ти чув новину: у «Brainstorm» помер бас. Словник сучасного українського сленгу
  7. бас — 1 (-у) ч.; мол., муз. 1. Бас-ґітара. БСРЖ, 53. 2. Бас-ґітарист. БСРЖ, 53; ПСУМС, 6. 2 (-а) ч.; мол., крим. Автобус. Бичкуй сигарету, уже бас іде (Запис 1996 р.). БСРЖ, 53; СЖЗ, 16; ЯБМ, 1, 72. Словник жарґонної лексики української мови
  8. бас — Басисько, басище, басюка, басюра Словник синонімів Вусика
  9. бас — (від італ. basso – низький) 1. Найнижчий чоловічий голос; співак з таким голосом. 2. Духовий або струнний інструмент низького звучання (контрабас, басоля). 3. Найнижча партія багатоголосого музичного твору. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. бас — 1. найнижчий чоловічий голос у регістрі D-e1; 2. співак із таким голосом; 3. найнижчий голос у хорі; 4. найнижчий голос (т.зв. мелодійна лінія) в багатоголосій (поліфонічній) композиції;... Універсальний словник-енциклопедія
  11. бас — бас урва́вся (увірва́вся) перев. кому і без додатка. 1. Хтось втратив можливість збагачуватися або наживатися на чому-небудь, верховодити ким-небудь. І може, колись так і зробиться, що і їм, Рябченкові з товариством, урветься бас у громаді (Б. Фразеологічний словник української мови
  12. бас — Бас, ба́су або ба́са (голосу) і ба́са (співака); баси́, -сі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. бас — БАС, а, ч. 1. Низький чоловічий голос. Троянські плакси тут ридали. Як на завійницю кричали, Еней зарюмав басом сам (Котл., І, 1952, 268); Співають чумаки хриплими басами (Довж., Зач. Десна, 1957, 517); // Співець з таким голосом. Словник української мови в 11 томах
  14. бас — Бас, -са м. 1) Басъ. Еней зарюмав басом сам. Котл. Ен. співати баса. Пѣть басомъ. Він у церкві баса співає. Харьк. г. говорити баса. Говорить басомъ. Св. Л. 130, 279. 2) Музыкальный инструментъ: контрабасъ, віолончель. Словник української мови Грінченка