бельканто

(іт. bel canto — прекрасний спів) — стиль вокального виконання, особливо поширений в італійському оперному мистецтві XVII — XIX ст. Стиль Б. вимагає від співака досконалої техніки володіння голосом, бездоганної кантилени, віртуозної колоратури, майстерного філірування, тривалого дихання, виняткової мелодійної зв’язаністю, легкості та вишуканості голосоутворення, емоційної насиченості співу. Деколи Б. ставало самоціллю. З появою опер Дж. Верді Б. втратило початкове значення, означаючи досконале володіння діапазоном та звучністю голосу, кантиленою. Незважаючи на еволюцію оперного мистецтва сучасності, Б. і зараз залишається неперевершеним зразком краси і досконалості співацької майстерності.

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бельканто — белька́нто іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. бельканто — незм. і невідм., с., муз. Стиль виконання, що є основою італійської вокальної школи. Відзначається винятковою мелодійною зв'язністю, співучістю, легкістю, рухливістю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бельканто — БЕЛЬКА́НТО, невідм., с. Стиль виконання, що є основою італійської вокальної школи. Тільки дерево, наспіване вітром, найкраще дається до музики, здатне досягти вершин бельканто (О. Словник української мови у 20 томах
  4. бельканто — белька́нто, бель ка́нто (італ. bel canto, букв. – прекрасний спів) стиль виконання, що є основою італійської вокальної школи. Характеризується вільним володінням всіма регістрами голосу, легкістю і красою звука. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. бельканто — Красний спів, вокальна техніка, яка характеризується вільним володінням усіма регістрами голосу, легкістю та красою звуку, витонченістю, віртуозністю колоратури, довершеністю кантилени; поширений в опері XVIII-XIX ст.; також оперний стиль, який панував у ті часи. Універсальний словник-енциклопедія