1. Словник-довідник музичних термінів

бубон

Ударний музичний інструмент непевної висоти звуку з родини мембранофонів; складається з вузького дерев’яного обруча, з одного боку обтягнутого шкірою, маленьких тарілочок, бубонців або дзвоників, закріплених у прорізах обруча. Застосовується для ритмічного супроводу танцю, в оркестрі — як ударний інструмент, а також входить до складу українських троїстих музик.

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бубон — бу́бон іменник чоловічого роду музичний інструмент бубо́н іменник чоловічого роду напухла лімфатична залоза Орфографічний словник української мови
  2. бубон — I б`убон-бна, ч. Ударний музичний інструмент; дерев'яний або пластиковий обруч з мембраною із шкіри або пластику (з вмонтованими в нього брязкальцями або без них). II буб`он-у, ч. Напухла лімфатична залоза. Сифілітичний бубон. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бубон — БУ́БОН, бна, ч. Ударний музичний інструмент. По всьому селі пішла чутка, що в нас весілля; музики грають, у бубон б'ють, – весело було, бучно! (Марко Вовчок); Загриміли труби, загули бубни: то молодий раджа скликав військо (І. Словник української мови у 20 томах
  4. бубон — бу́бон → бубен Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. бубон — див. бубна Словник синонімів Вусика
  6. бубон — бубо́н (від грец. βουβών – пах) запалення лімфатичних вузлів (здебільшого пахових та шийних). Словник іншомовних слів Мельничука
  7. бубон — го́лий, як бу́бон (як туре́цький святи́й). Дуже бідний. — З діда-прадіда був я голий, як бубон. Польової землі ані геть не мав і не маю (Є. Кротевич); — Чи гаразд у їх (них) у господі? — Де там!... Фразеологічний словник української мови
  8. бубон — Бу́бон, -бна; бу́бни, -бнів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. бубон — БУ́БОН, бна, ч. Ударний музичний інструмент. По всьому селі пішла чутка, що в нас весілля; музики грають, у бубон б’ють, — весело було, бучно! (Вовчок, І, 1955, 79); Загриміли труби, загули бубни: то молодий раджа скликав військо (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  10. бубон — Бубон, -бна м. Бубенъ. Чуб. III. 268; VII. 450. Славні бубни за горами, а зблизька шкуратяні. Ном. № 2623. Голий як бубон. Ном. № 1523. Що дня божого діточки її як бубон збиті. МВ. І. 45. 2) Родъ барабана. Гей бийте в бубни, довбиші, на ґвалт. К. ПС. 15. Словник української мови Грінченка