1. Фразеологічний словник української мови

бубон

го́лий, як бу́бон (як туре́цький святи́й). Дуже бідний. — З діда-прадіда був я голий, як бубон. Польової землі ані геть не мав і не маю (Є. Кротевич); — Чи гаразд у їх (них) у господі? — Де там! такі стали голі, як турецькі святі (Марко Вовчок); Всміхнулася Килина ..— Хлопець, правда, гарний, Микола Гармаш зветься, з сусіднього хутора, так горенько ж — голий, як турецький святий, а мені треба і гарного, і багатого (М. Лазорський).

як (мов, ні́би і т. ін.) за́йцеві бу́бон, зі сл. потрі́бний. Уживається для повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (потрібний). — Потрібна мені ваша Окунівка, мов зайцеві бубон! — презирливо фиркнув Левко (М. Стельмах).

як пуп (бу́бон, буз), зі сл. си́ній, посині́лий і т. ін. Дуже. Заглянула (Горпина) в світлицю, де, як пуп синій, лежав Яків і спав мертвим сном, і повернула в кухню (Панас Мирний); — Тепер я (робітник) бачу теж: добра від вас не ждати. Не дивно, що й продукція у вас така. Не можна ж, бач, критикувати Вже навіть синього як пуп той гусака! (А. Косматенко); Тряслась (Сивилла), кректала, побивалась, Як бубон синя стала вся (І. Котляревський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бубон — бу́бон іменник чоловічого роду музичний інструмент бубо́н іменник чоловічого роду напухла лімфатична залоза Орфографічний словник української мови
  2. бубон — Ударний музичний інструмент непевної висоти звуку з родини мембранофонів; складається з вузького дерев’яного обруча, з одного боку обтягнутого шкірою, маленьких тарілочок, бубонців або дзвоників, закріплених у прорізах обруча. Словник-довідник музичних термінів
  3. бубон — I б`убон-бна, ч. Ударний музичний інструмент; дерев'яний або пластиковий обруч з мембраною із шкіри або пластику (з вмонтованими в нього брязкальцями або без них). II буб`он-у, ч. Напухла лімфатична залоза. Сифілітичний бубон. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. бубон — БУ́БОН, бна, ч. Ударний музичний інструмент. По всьому селі пішла чутка, що в нас весілля; музики грають, у бубон б'ють, – весело було, бучно! (Марко Вовчок); Загриміли труби, загули бубни: то молодий раджа скликав військо (І. Словник української мови у 20 томах
  5. бубон — бу́бон → бубен Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. бубон — див. бубна Словник синонімів Вусика
  7. бубон — бубо́н (від грец. βουβών – пах) запалення лімфатичних вузлів (здебільшого пахових та шийних). Словник іншомовних слів Мельничука
  8. бубон — Бу́бон, -бна; бу́бни, -бнів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. бубон — БУ́БОН, бна, ч. Ударний музичний інструмент. По всьому селі пішла чутка, що в нас весілля; музики грають, у бубон б’ють, — весело було, бучно! (Вовчок, І, 1955, 79); Загриміли труби, загули бубни: то молодий раджа скликав військо (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  10. бубон — Бубон, -бна м. Бубенъ. Чуб. III. 268; VII. 450. Славні бубни за горами, а зблизька шкуратяні. Ном. № 2623. Голий як бубон. Ном. № 1523. Що дня божого діточки її як бубон збиті. МВ. І. 45. 2) Родъ барабана. Гей бийте в бубни, довбиші, на ґвалт. К. ПС. 15. Словник української мови Грінченка