бубон
БУ́БОН, бна, ч.
Ударний музичний інструмент.
По всьому селі пішла чутка, що в нас весілля; музики грають, у бубон б'ють, – весело було, бучно! (Марко Вовчок);
Загриміли труби, загули бубни: то молодий раджа скликав військо (І. Нечуй-Левицький);
Співали баяни, гримів із дзвониками бубон (В. Кучер);
Наїзди на сусідні маєтки з прапорами, бубнами, сурмами і корогвами мали характер символічної демонстрації конфлікту (з наук. літ.).
◇ Го́лий, як бу́бон (як туре́цький святи́й) див. го́лий;
(1) Як бу́бон:
а) (зі сл. дурний) дуже, надзвичайно.
– Запекла баба, а дурна як бубон (Ю. Збанацький);
б) (зі сл. живіт) твердий від переїдання, переповнення шлунка.
А вишень, а груш солодких було, як наїсися – цілий день живіт як бубон (О. Довженко);
(2) Як (мов, ні́би і т. ін.) за́йцеві бу́бон, зі сл. потрібний, ірон. – уживається для повного заперечення змісту зазначеного слова.
– Потрібна мені ваша Окунівка, мов зайцеві бубон! – презирливо фиркнув Левко (М. Стельмах).
БУБО́Н, у, ч., мед.
Поверхневий лімфатичний вузол, збільшений внаслідок запалення.
Нерідко первинні зміни відразу виникають у лімфатичних вузлах (первинний бубон) без запальних змін у шкірі (з наук. літ.).
Значення в інших словниках
- бубон — бу́бон іменник чоловічого роду музичний інструмент бубо́н іменник чоловічого роду напухла лімфатична залоза Орфографічний словник української мови
- бубон — Ударний музичний інструмент непевної висоти звуку з родини мембранофонів; складається з вузького дерев’яного обруча, з одного боку обтягнутого шкірою, маленьких тарілочок, бубонців або дзвоників, закріплених у прорізах обруча. Словник-довідник музичних термінів
- бубон — I б`убон-бна, ч. Ударний музичний інструмент; дерев'яний або пластиковий обруч з мембраною із шкіри або пластику (з вмонтованими в нього брязкальцями або без них). II буб`он-у, ч. Напухла лімфатична залоза. Сифілітичний бубон. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бубон — бу́бон → бубен Лексикон львівський: поважно і на жарт
- бубон — див. бубна Словник синонімів Вусика
- бубон — бубо́н (від грец. βουβών – пах) запалення лімфатичних вузлів (здебільшого пахових та шийних). Словник іншомовних слів Мельничука
- бубон — го́лий, як бу́бон (як туре́цький святи́й). Дуже бідний. — З діда-прадіда був я голий, як бубон. Польової землі ані геть не мав і не маю (Є. Кротевич); — Чи гаразд у їх (них) у господі? — Де там!... Фразеологічний словник української мови
- бубон — Бу́бон, -бна; бу́бни, -бнів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- бубон — БУ́БОН, бна, ч. Ударний музичний інструмент. По всьому селі пішла чутка, що в нас весілля; музики грають, у бубон б’ють, — весело було, бучно! (Вовчок, І, 1955, 79); Загриміли труби, загули бубни: то молодий раджа скликав військо (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- бубон — Бубон, -бна м. Бубенъ. Чуб. III. 268; VII. 450. Славні бубни за горами, а зблизька шкуратяні. Ном. № 2623. Голий як бубон. Ном. № 1523. Що дня божого діточки її як бубон збиті. МВ. І. 45. 2) Родъ барабана. Гей бийте в бубни, довбиші, на ґвалт. К. ПС. 15. Словник української мови Грінченка