вокал
(від. лат. voce — голос) — мистецтво володіння співацьким голосом, мистецтво співу. Існує кілька напрямків розвитку В.: народний, який віддзеркалює особливості співацької культури певного народу; академічний або класичний, який є результатом тривалогорозвитку професійного музичного мистецтва; естрадний, притаманний його різним напрямкам — попу, року, репу тощо; джазовий, визначений зв’язками з негритянським фольклором, зокрема, блюзом.
Джерело:
Словник-довідник музичних термінів
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вокал — вока́л іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
- вокал — -у, ч., розм. Вокальне мистецтво; спів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вокал — ВОКА́Л, у, ч. Вокальне мистецтво; спів. Співала [Марія] для себе, і тому прохоплювалися в співі .. щемливі, розпачливі звуки, такі притаманні жіночим пісням і непідвладні .. вимогам класичного вокалу (О. Іваненко); Мишуга знову у Варшаві. Словник української мови у 20 томах
- вокал — ВОКА́Л, у, ч., розм. Вокальне мистецтво; спів. Мишуга знову у Варшаві. Співає в театрі, викладає в музичному інституті ім. Монюшка, читає прилюдні лекції а вокалу (Мист. Словник української мови в 11 томах