1. Словник української мови в 11 томах

вокал

ВОКА́Л, у, ч., розм. Вокальне мистецтво; спів.

Мишуга знову у Варшаві. Співає в театрі, викладає в музичному інституті ім. Монюшка, читає прилюдні лекції а вокалу (Мист., 5, 1956, 40);

Станіславський говорив, що в мистецтві Шаляпіна сталося чудове органічне злиття драми, музики і вокалу (Про мист. театру, 1954. 421).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вокал — вока́л іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. вокал — -у, ч., розм. Вокальне мистецтво; спів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вокал — (від. лат. voce — голос) — мистецтво володіння співацьким голосом, мистецтво співу. Існує кілька напрямків розвитку В.: народний, який віддзеркалює особливості співацької культури певного народу; академічний або класичний... Словник-довідник музичних термінів
  4. вокал — ВОКА́Л, у, ч. Вокальне мистецтво; спів. Співала [Марія] для себе, і тому прохоплювалися в співі .. щемливі, розпачливі звуки, такі притаманні жіночим пісням і непідвладні .. вимогам класичного вокалу (О. Іваненко); Мишуга знову у Варшаві. Словник української мови у 20 томах