до

Значення в інших словниках

1. до — до 1 прийменник незмінювана словникова одиниця до 2 іменник середнього роду нота Орфографічний словник української мови
2. до — прийм. Вж. у словосп.: до колін (і по коліна) у воді, до суду (і під суд) віддати, взятися до зброї (і за зброю), взятися до роботи (і за роботу), залучити до роботи, поїхати до міста (і в місто), покласти до кишені (і в кишеню)... Літературне слововживання
3. до — I прийм., з род. в. Сполучення з до виражають: Просторові відношення: 1》 Уживається на означення місця, предмета або особи, в бік яких спрямована дія. || Для означення предмета або особи, стосовно якої відсувається дія. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. до — до: ◊ до ґу́сту → ґуст ◊ до дрі́бки → дрібка ◊ до жарі́вки → жарівка ◊ до ку́пи → купа ◊ до фа́йки → файка Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. до — До, прийм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. до — ДО¹, прийм., з род. в. Сполучення з до виражають: Просторові відношення: 1. Уживається при означенні місця, предмета або особи, в бік яких спрямована дія. Словник української мови в 11 томах
7. до — I. До пред. 1) До. Не учишся розуму до старости, але до смерти. Ном. № 6003. Верболіз б'є до сліз. Ном. Дійшов до села. До меду ласий. Грин. І. 141. 2) Къ. Говори до стовпа. Ном. Піти до голови по розум. Ном. № 5831. Піду до річеньки. Мет. Словник української мови Грінченка