до
I прийм., з род. в. Сполучення з до виражають: Просторові відношення:
1》 Уживається на означення місця, предмета або особи, в бік яких спрямована дія.
|| Для означення предмета або особи, стосовно якої відсувається дія.
|| Для означення кінцевого пункту чого-небудь.
2》 Уживається на означення межі поширення дії, явища і т. ін.
|| Для означення міри довжини чого-небудь.
3》 Уживається на означення місця, предмета, в межі, в середину якого спрямована дія. Часові відношення:
4》 Уживається на означення часової межі дії, стану і т. ін.
5》 Уживається на означення події, явища і т. ін., якому передує яка-небудь інша подія, явище.
До і після чого — перед початком і після завершення чого-небудь. Кількісні відношення:
6》 Уживається у сполуч. з числ. на означення кількісної межі.
|| Для позначення приблизної межі, міри.
7》 Уживається у сполуч. з деякими іменниками для вказівки на повноту кількісного охоплення. Об'єктні відношення:
8》 Уживається на означення особи або предмета, до якого звернено дію.
9》 Уживається на означення особи або предмета, якого торкається хто-, що-небудь.
|| З повторним іменником утворює прислівникові сполуки, які означають, що предмети або особи розташовані дуже близько одне до одного або з'єднуються.
10》 Уживається на означення предмета або явища, до якого додається що-небудь, яке доповнюється чимось.
До того [ж] — крім того.
11》 Уживається на означення професії, категорії, групи і т. ін., до якої належить хто-, що-небудь.
|| Уживається на означення групи людей, їхньої діяльності, способу мислення, до яких хто-небудь приєднується.
12》 у сполуч. з прийм. від (див. від 13)).
13》 Уживається на означення мети, спонукання до якої-небудь дії.
14》 Уживається для вказівки на призначення якої-небудь дії або предмета.
|| Уживається для вказівки на предмет, який стосується іншого предмета.
15》 Уживається на означення особи, предмета і т. ін., з якими пов'язані які-небудь дії, стан, ознака.
|| Уживається на означення предмета або особи, стосовно яких виявляється яке-небудь почуття, ставлення.
16》 Уживається в заголовках, указуючи на тему або на подію чи явище, з яким пов'язаний зміст чого-небудь.
17》 Уживається на означення того, до чого хто-, що-небудь закликає. Обставинні відношення:
18》 Уживається на означення міри, ступеня вияву дії або стану.
|| Уживається у сполуч. з деякими іменниками на означення найвищого ступеня вияву дії або стану.
19》 Уживається для вказівки на пристосованість, доречність чого-небудь, відповідність до чогось.
II невідм., с., муз.
1》 Одна зі складових назв звуків, що відповідає латинському буквеному C або c.
2》 Стрій музичних інструментів, що звучать відповідно до написання.
3》 Назва ключа.
4》 Звукові коливання з частотою 262 Гц (До першої октави).
Значення в інших словниках
- до — до 1 прийменник незмінювана словникова одиниця до 2 іменник середнього роду нота Орфографічний словник української мови
- до — прийм. Вж. у словосп.: до колін (і по коліна) у воді, до суду (і під суд) віддати, взятися до зброї (і за зброю), взятися до роботи (і за роботу), залучити до роботи, поїхати до міста (і в місто), покласти до кишені (і в кишеню)... Літературне слововживання
- до — (do) — 1. Одна із складових назв звуків, що відповідає буквеному позначенню С або с (це). Стрій інструментів, які звучать відповідно до написання. 3. Назва ключа. Словник-довідник музичних термінів
- до — до: ◊ до ґу́сту → ґуст ◊ до дрі́бки → дрібка ◊ до жарі́вки → жарівка ◊ до ку́пи → купа ◊ до фа́йки → файка Лексикон львівський: поважно і на жарт
- до — До, прийм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- до — ДО¹, прийм., з род. в. Сполучення з до виражають: Просторові відношення: 1. Уживається при означенні місця, предмета або особи, в бік яких спрямована дія. Словник української мови в 11 томах
- до — I. До пред. 1) До. Не учишся розуму до старости, але до смерти. Ном. № 6003. Верболіз б'є до сліз. Ном. Дійшов до села. До меду ласий. Грин. І. 141. 2) Къ. Говори до стовпа. Ном. Піти до голови по розум. Ном. № 5831. Піду до річеньки. Мет. Словник української мови Грінченка