звукова система

Висотна організація музичних звуків. З.с. є матеріальним втіленням смислових відносин звуковисотної структури — ладу і строю, яка передбачає наявність ряду музичних звуків та їх визначених, зафіксованих співвідношень. З.с. віддзеркалює рівень розвитку, логічні зв’язки та упорядкованість музичного мислення. Термін З.с. вживається в різних значеннях, а саме: 1. Звукова сукупність у визначених межах — пентатоніка, додекафонія, діатоніка, пуантилізм тощо. 2. Упорядковане розташування звукових елементів — звукоряди,інтервали, тризвуки та їх обернення, акорди тощо. 3. Якісні зв’язки, функції звуків — значення тонів у ладах та ін. 4. Співвідношення звуків, стрій — Піфагорів, натуральний, темперований, рівномірно — темперований та ін. (Див. Гармонія, Діатоніка Додекафонія, Звукоряд, Пентатоніка, Пуантилізм, Сонористика , Хроматизм).

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звукова система — У музиці — система поділу октави на менші інтервали, які виникають із практичного використання окреслених музичних діапазонів; напр., з. с. піфагорійська (квінтова), Дідимоса (терційна), рівномірно темперовані (оперують рівними півтонами, застосовують від середини XVIII ст.). Універсальний словник-енциклопедія