звукопис
Відтворення об’єктивного світу за допомогою виражальних музичних засобів. До простого З. належить імітація різних 'природних' звуків — спів птахів, шум лісу, удари грому, завивання вітру, гуркіт і т. ін. Більш складним З. є той, що спирається на асоціації — темп , рух, тембр (світлий, темний, матовий, блискучий, металевий тощо), регістри, висотне положення окремих звуків, акордів, тональностей та ін. З. тісно пов’язаний з програмною музикою і є ефективним художнім засобом.
Джерело:
Словник-довідник музичних термінів
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- звукопис — звуко́пис іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- звукопис — -у, ч., літ., муз. Спосіб художньої виразності, що полягає в спеціальному доборі звуків для створення певного образу, враження і т. ін.; фоніка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- звукопис — • звукопис - у худож. мові система словеснозвукової інструментовки, вживання однакових або схожих звуків, завдяки яким створюються певні звукові образи, дуже близькі до тих, що сприймаються на слух у реальному житті. Напр. Українська літературна енциклопедія
- звукопис — ЗВУКО́ПИС, у, ч., літ., муз. Прийом художньої виразності, що полягає в спеціальному доборі звуків для створення певного образу, враження і т. ін. Виключно багатий Шевченків звукопис. Словник української мови в 11 томах