луна

(гр. echo — відгук, луна) — 1. Ефект відбиття звукових хвиль, який сприймається роздільно від самого звуку (первісного імпульсу), якщо відстань в часі між ними дорівнює 0,05 — 0,06 сек. В разі меншої часової різниці відбиття звука сприймається не як Л., а як його продовження (реверберація), якщо різниця більша, ефект Л. не виникає. 2. Художній прийом, який полягає у повторенні музичної інтонації, мотивів або маленьких фраз в іншому регістрі, змінюваннітембру або динаміки у вигляді імітацій.

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. луна — Луна́: — заграва [16] — (пожежі): заграва [V] Словник з творів Івана Франка
  2. луна — (відбиття звуку) відлунок, поет, відлуння, відгук. Словник синонімів Полюги
  3. луна — луна́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. луна — ЛУНА, ВІДЛУННЯ Відбиття звуку од віддалених предметів, що сприймається як повторення первинного звучання, а також переносно. Защебетав соловейко – Пішла луна гаєм (Т.Шевченко); Пройдуть зливи, замовкнуть грози, Задрімають вітри на ланах. Літературне слововживання
  5. луна — Відголос, відгомін, відлуння, відгук, резонанс, відляск, відлунок, виляски; (добра) слава. Словник синонімів Караванського
  6. луна — Абомовня, видзвін, видзвони, виляск, виляски, відголос, відголоси, відголосок, відголоски, відгомін, відгук, відгуки, відзвін, відзвони, відзвук, відзвуки, відклик, відклики, відлуни, відлунок, відлуння, відляск, відлясок, відляски, одзвук, одзвуки... Словник синонімів Вусика
  7. луна — -и, ж. 1》 Відбиття звукових коливань від перешкоди, коли вони сприймаються роздільно від первісних коливань; ехо. || перен. Те, що доноситься здалеку; відгомін (у 2 знач.). || чого, перен. Про те, що є відгуком на що-небудь. 2》 перен., розм. Те саме, що слава. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. луна — ЛУНА́, и, ж. 1. Відбиття звукових коливань від перешкоди, коли вони сприймаються роздільно від первісних коливань. Защебетав соловейко – Пішла луна гаєм (Т. Шевченко); Полем геть-геть пішла луна, одгукнувшись аж там десь, у сонному хуторі (С. Словник української мови у 20 томах
  9. луна — • луна (ехо) - один з різновидів курйозних віршів (див. Курйозне віршування), характерних для поезії бароко. Це переважно двовірш, другий рядок якого складається з одного слова, що є частиною ост. слова першого рядка і звучить ніби його відлуння. Українська літературна енциклопедія
  10. Луна — Серія рад. космічних станцій для дослідження Місяця (1959-76); Л-2 була першим земним об'єктом, що потрапив на поверхню Місяця (1959), а Л-9 — здійснив посадку і передав фотографії (1966). Універсальний словник-енциклопедія
  11. луна — аж луна́ йде (розляга́ється, рідше гоготи́ть і т. ін.) / пішла́ (розлягла́ся, рідше загоготі́ла і т. ін.), перев. зі сл. гука́ти, співа́ти і т. ін. Так, що далеко чути; дуже голосно, сильно. Щебечуть солов’ї, аж луна розлягається (П. Фразеологічний словник української мови
  12. луна — ЛУНА́ (відбиття звуку від віддалених предметів, що сприймається як повторення первинного звуку), ВІДЛУ́ННЯ поет., ВІДЛУ́НОК, ВІ́ДГУК, ВІ́ДГОМІН, ВІ́ДЗВУК, ВИ́ЛЯСК, ВІ́ДГОЛОС рідше, ВІ́ДГУ́Л рідше, РУНА́ діал. Словник синонімів української мови
  13. луна — Луна́, -ни́, -ні́, -но́ю (відголос) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. луна — ЛУНА́, и, ж. 1. Відбиття звукових коливань від перешкоди, коли вони сприймаються роздільно від первісних коливань. Защебетав соловейко — Пішла луна гаєм (Шевч., І, 1951, 6); Він голосно й протяжно загукав, оглядаючись: — Ого-го-го-го-о!.. Словник української мови в 11 томах
  15. луна — Луна, -ни ж. 1) Отраженіе свѣта, отблескъ, зарево. Базарь горить, а на море луна йде. Скальков. Ист. Н. Сѣчи, 1846, III. 224. 2) Отраженіе звука, эхо, отголосокъ. Задзвонили, задзвонили, — пішла луна гаєм. Шевч. 157. Словник української мови Грінченка