луна
(гр. echo — відгук, луна) — 1. Ефект відбиття звукових хвиль, який сприймається роздільно від самого звуку (первісного імпульсу), якщо відстань в часі між ними дорівнює 0,05 — 0,06 сек. В разі меншої часової різниці відбиття звука сприймається не як Л., а як його продовження (реверберація), якщо різниця більша, ефект Л. не виникає. 2. Художній прийом, який полягає у повторенні музичної інтонації, мотивів або маленьких фраз в іншому регістрі, змінюваннітембру або динаміки у вигляді імітацій.
Джерело:
Словник-довідник музичних термінів
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- луна — Луна́: — заграва [16] — (пожежі): заграва [V] Словник з творів Івана Франка
- луна — (відбиття звуку) відлунок, поет, відлуння, відгук. Словник синонімів Полюги
- луна — луна́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- луна — ЛУНА, ВІДЛУННЯ Відбиття звуку од віддалених предметів, що сприймається як повторення первинного звучання, а також переносно. Защебетав соловейко – Пішла луна гаєм (Т.Шевченко); Пройдуть зливи, замовкнуть грози, Задрімають вітри на ланах. Літературне слововживання
- луна — Відголос, відгомін, відлуння, відгук, резонанс, відляск, відлунок, виляски; (добра) слава. Словник синонімів Караванського
- луна — Абомовня, видзвін, видзвони, виляск, виляски, відголос, відголоси, відголосок, відголоски, відгомін, відгук, відгуки, відзвін, відзвони, відзвук, відзвуки, відклик, відклики, відлуни, відлунок, відлуння, відляск, відлясок, відляски, одзвук, одзвуки... Словник синонімів Вусика
- луна — -и, ж. 1》 Відбиття звукових коливань від перешкоди, коли вони сприймаються роздільно від первісних коливань; ехо. || перен. Те, що доноситься здалеку; відгомін (у 2 знач.). || чого, перен. Про те, що є відгуком на що-небудь. 2》 перен., розм. Те саме, що слава. Великий тлумачний словник сучасної мови
- луна — ЛУНА́, и, ж. 1. Відбиття звукових коливань від перешкоди, коли вони сприймаються роздільно від первісних коливань. Защебетав соловейко – Пішла луна гаєм (Т. Шевченко); Полем геть-геть пішла луна, одгукнувшись аж там десь, у сонному хуторі (С. Словник української мови у 20 томах
- луна — • луна (ехо) - один з різновидів курйозних віршів (див. Курйозне віршування), характерних для поезії бароко. Це переважно двовірш, другий рядок якого складається з одного слова, що є частиною ост. слова першого рядка і звучить ніби його відлуння. Українська літературна енциклопедія
- Луна — Серія рад. космічних станцій для дослідження Місяця (1959-76); Л-2 була першим земним об'єктом, що потрапив на поверхню Місяця (1959), а Л-9 — здійснив посадку і передав фотографії (1966). Універсальний словник-енциклопедія
- луна — аж луна́ йде (розляга́ється, рідше гоготи́ть і т. ін.) / пішла́ (розлягла́ся, рідше загоготі́ла і т. ін.), перев. зі сл. гука́ти, співа́ти і т. ін. Так, що далеко чути; дуже голосно, сильно. Щебечуть солов’ї, аж луна розлягається (П. Фразеологічний словник української мови
- луна — ЛУНА́ (відбиття звуку від віддалених предметів, що сприймається як повторення первинного звуку), ВІДЛУ́ННЯ поет., ВІДЛУ́НОК, ВІ́ДГУК, ВІ́ДГОМІН, ВІ́ДЗВУК, ВИ́ЛЯСК, ВІ́ДГОЛОС рідше, ВІ́ДГУ́Л рідше, РУНА́ діал. Словник синонімів української мови
- луна — Луна́, -ни́, -ні́, -но́ю (відголос) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- луна — ЛУНА́, и, ж. 1. Відбиття звукових коливань від перешкоди, коли вони сприймаються роздільно від первісних коливань. Защебетав соловейко — Пішла луна гаєм (Шевч., І, 1951, 6); Він голосно й протяжно загукав, оглядаючись: — Ого-го-го-го-о!.. Словник української мови в 11 томах
- луна — Луна, -ни ж. 1) Отраженіе свѣта, отблескъ, зарево. Базарь горить, а на море луна йде. Скальков. Ист. Н. Сѣчи, 1846, III. 224. 2) Отраженіе звука, эхо, отголосокъ. Задзвонили, задзвонили, — пішла луна гаєм. Шевч. 157. Словник української мови Грінченка